« Попередня Наступна »

10.10. Оптимізація грошових потоків


Одним з найбільш важливих і складних етапів управління грошовими потоками підприємства є їх оптимізація.
Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення його господарської діяльності.
Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:
забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;
забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі - метод оцінки синхронності грошових потоків показаний вище в розділі (10.8);
забезпечення зростання чистого грошового потоку підприємства.
Основними об'єктами оптимізації виступають:
позитивний грошовий потік;
негативний грошовий потік;
залишок грошових активів;
Чистий грошовий потік.
Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків є вивчення факторів, що впливають на їх обсяги і характер формування в часі. Ці чинники можна підрозділити на зовнішні і внутрішні. Система основних факторів, що впливають на формування грошових потоків підприємства, представлена ??наступним чином.
Зовнішні фактори:
Кон'юнктура товарного ринку.
Кон'юнктура фондового ринку.
Система оподаткування підприємств.
Сформована практика кредитування постачальників і покупців продукції.
Система здійснення розрахункових операцій господарюючих суб'єктів.
Доступність фінансового кредиту.
Можливість залучення коштів безоплатного цільового фінансування.
Внутрішні чинники:
Життєвий цикл підприємства.
Тривалість операційного циклу.
Сезонність виробництва і реалізації продукції.
Нагальність інвестиційних програм.
Амортизаційна політика підприємства.
Коефіцієнт операційного левериджу.
Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства.
Характеристика зовнішніх факторів
Кон'юнктура товарного ринку. Зміна кон'юнктури цього ринку визначає зміну головної компоненти позитивного грошового потоку підприємства - обсягу надходження грошових коштів від реалізації продукції. Підвищення кон'юнктури товарного ринку, в сегменті якого підприємство здійснює свою операційну діяльність, призводить до зростання обсягу позитивного грошового потоку по цьому виду господарської діяльності. І навпаки - спад кон'юнктури викликає так званий «спазм ліквідності», що характеризує викликану цим спадом тимчасовий брак грошових коштів при скупченні на підприємстві значних запасів готової продукції, яка не може бути реалізована.
Кон'юнктура фондового ринку. Характер цієї кон'юнктури впливає, насамперед, на можливості формування грошових потоків за рахунок емісії акцій і облігацій підприємства. Крім того, кон'юнктура фондового ринку визначає можливість ефективного використання тимчасово вільного залишку грошових коштів, викликаного несостикованностью обсягів позитивного і негативного грошових потоків підприємства в часі. Нарешті, кон'юнктура фондового ринку впливає на формування обсягів грошових потоків, що генеруються портфелем цінних паперів підприємства, у формі одержуваних відсотків і дивідендів.
Система оподаткування підприємств. Податкові платежі становлять значну частину обсягу негативного грошового потоку підприємства, а встановлений графік їх здійснення визначає характер цього потоку в часі. Тому будь-які зміни в податковій системі - поява нових видів податків, зміна ставок оподаткування, скасування або надання податкових пільг, зміна графіка внесення податкових платежів і т. П. - Визначають відповідні зміни в обсязі і характері негативного грошового потоку підприємства.
Сформована практика кредитування постачальників і покупців продукції. Ця практика визначає сформований порядок придбання продукції - на умовах її передоплати; на умовах готівкового платежу («платежу проти документів»); на умовах відстрочення платежу (надання комерційного кредиту). Вплив цього фактора проявляється у формуванні як позитивного (при реалізації продукції), так і негативного (при закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і т. П.) Грошового потоку підприємства в часі.
Система здійснення розрахункових операцій господарюючих суб'єктів. Характер розрахункових операцій впливає на формування грошових потоків у часі: якщо розрахунок готівкою прискорює здійснення цих потоків, то розрахунки чеками, акредитивами та іншими платіжними документами ці потоки відповідно уповільнюють.
Доступність фінансового кредиту. Ця доступність багато в чому визначається сформованою кон'юнктурою кредитного ринку (тому цей фактор розглядається як зовнішній, що не враховує рівень кредитоспроможності конкретних підприємств). Залежно від кон'юнктури цього ринку зростає чи знижується обсяг пропозиції «коротких» або «довгих», «дорогих» або «дешевих» грошей, а відповідно і можливість формування грошових потоків підприємства за рахунок цього джерела (як: позитивних - при отриманні фінансового кредиту, так і негативних - при його обслуговуванні і амортизації суми основного боргу).
Можливість залучення коштів безоплатного цільового фінансування. Такою можливістю володіють в основному державні підприємства різного рівня підпорядкування. Вплив цього фактора проявляється в тому, що формуючи певний додатковий обсяг позитивного грошового потоку, він не викликає відповідного обсягу формування негативного грошового потоку. Це створює позитивні передумови до зростання суми чистого грошового потоку підприємства.
Характеристика внутрішніх факторів.
Життєвий цикл підприємства. На різних стадіях цього життєвого циклу формуються не тільки різні обсяги грошових потоків, але і їх види (по структурі джерел формування позитивного грошового потоку та напрямів використання негативного грошового потоку). Характер поступального розвитку підприємства за стадіями життєвого циклу відіграє велику роль у прогнозуванні обсягів та видів його грошових потоків.
Тривалість операційного циклу. Чим коротше тривалість цього циклу, тим більше оборотів здійснюють грошові кошти, інвестовані в оборотні активи, і відповідно тим більше об'єм і вище інтенсивність як позитивного, так і негативного грошових потоків підприємства. Збільшення обсягів грошових потоків при прискоренні операційного циклу не тільки не призводить до зростання потреби в коштах, інвестованих в оборотні активи, але навіть знижує розмір цієї потреби.
Сезонність виробництва і реалізації продукції. За джерелами свого виникнення (сезонні умови виробництва, сезонні особливості попиту) цей фактор можна було б віднести до числа зовнішніх, однак технологічний прогрес дозволяє підприємству надавати безпосередній вплив на інтенсивність його прояви. Цей фактор робить істотний вплив на формування грошових потоків підприємства в часі, визначаючи ліквідність цих потоків у розрізі окремих тимчасових інтервалів. Крім того, цей фактор необхідно враховувати в процесі управління ефективністю використання тимчасово вільних залишків грошових коштів, викликаних негативною кореляцією позитивного і негативного грошових потоків у часі.
Нагальність інвестиційних програм. Ступінь тієї невідкладності формує потребу в обсязі відповідного негативного грошового потоку, збільшуючи одночасно необхідність формування позитивного грошового потоку. Цей фактор робить істотний вплив не тільки на обсяги грошових потоків підприємства, а й на характер їх перебігу в часі.
Амортизаційна політика підприємства. Вибрані підприємством методи амортизації основних засобів, також терміни амортизації нематеріальних активів створюють різну інтенсивність амортизаційних потоків, які грошовими коштами безпосередньо не обслуговуються. Це породжує іллюзівную точку ренію, що амортизаційні потоки до грошових потоків відношення не мають. Разом з тим, амортизаційні потоки - їх обсяг та інтенсивність, - будучи самостійним елементом формування ціни продукції, справляють істотний вплив на обсяг позитивного грошового потоку підприємства в складі основної його компоненти - надходження грошових коштів від реалізації продукції. Вплив амортизаційної політики підприємства проявляється в особливостях формування його чистого грошового потоку. При здійсненні прискореної амортизації активів у складі чистого грошового потоку зростає частка амортизаційних відрахувань і відповідно знижується (але не в прямій пропорції через дії "податкового щита") частка чистого прибутку підприємства.
Коефіцієнт операційного левериджу. Цей показник має суттєвий вплив на пропорції темпів зміни обсягу чистого грошового потоку і обсягу реалізації продукції. Механізм цього впливу на формування чистого прибутку підприємства (основною складовою загальної суми чистого грошового потоку) було розглянуто раніше.
Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Вибір консервативних, поміркованих або агресивних принципів фінансування активів і здійснення інших фінансових операцій визначає структуру видів грошових потоків підприємства (обсяги залучення грошових коштів з різних джерел, а відповідно і структуру напрямків зворотних грошових потоків), обсяги страхових запасів окремих видів активів (а відповідно і грошові потоки, пов'язані з їх формуванням), рівень прибутковості фінансових інвестицій (а відповідно і обсяг грошового потоку за отриманими відсоткам та дивідендам).

Характер впливу розглянутих факторів використовується в процесі оптимізації грошових потоків підприємства.
Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.
Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості за отриманими фінансовими кредитами, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), зростанні тривалості фінансового циклу , а, в кінцевому рахунку - в зниженні рентабельності використання власного капіталу і активів підприємства.
Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних грошових коштів від інфляції, втрати потенційного доходу від невикористаної частини грошових активів у сфері короткострокового їх інвестування, що в кінцевому підсумку також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.
Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності - короткостроковій або довгостроковій.
Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання «Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту» (або «Системи лідс енд легс»). Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення грошових коштів та уповільнення їх виплат.
Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцям продукції;
забезпечення часткової або повної передоплати за вироблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;
скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;
прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;
використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу;
прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх в дорозі, в процесі реєстрації, в процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т. п.).
Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів (механізм дії флоута був розглянутий раніше);
збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;
заміни придбання довгострокових активів, що вимагають оновлення, на їх оренду (лізинг);
реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом переведення короткострокових їх видів у довгострокові.
Слід зазначити, що «Система прискорення - уповільнення платіжного обороту», вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює певні проблеми дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи щодо забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.
Зростання обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнутий за рахунок наступних заходів:
залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;
додаткової емісії акцій;
залучення довгострокових фінансових кредитів;
продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;
продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.
Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;
відмови від фінансового інвестування;
зниження суми постійних витрат підприємства.
Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані із забезпеченням роса його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:
збільшення обсягу розширеного відтворення операційних необоротних активів;
прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку і реалізації;
здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;
активне формування портфеля фінансових інвестицій;
дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.
В системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їх збалансованості в часі. Це пов'язано з тим, що незбалансованість позитивного і негативного грошових потоків у часі створює для підприємства ряд фінансових проблем. Досвід показує, що результатом такої незбалансованості навіть при високому рівні формування чистого грошового потоку є низька ліквідність цього потоку (а відповідно і низький рівень абсолютної платоспроможності підприємства) в окремі періоди часу. При досить високій тривалості таких періодів для підприємства виникає серйозна загроза банкрутства.
У процесі оптимізації грошових потоків підприємства в часі вони попередньо класифікуються за такими ознаками:
за рівнем «нейтралізуемой» (термін, що означає здатність грошового потоку певного виду змінюватися в часі) грошові потоки підрозділяються на піддаються і неподдающиеся зміні. Прикладом грошового потоку першого виду є лізингові платежі, період яких може бути встановлений за погодженням сторін. Прикладом грошового потоку другого виду є податкові платежі, строк сплати яких не може бути підприємством порушений;
за рівнем передбачуваності грошові потоки підрозділяються на повністю передбачувані і недостатньо передбачувані (абсолютно непередбачувані грошові потоки в системі їх оптимізації не розглядаються).
Об'єктом оптимізації виступають передбачувані грошові потоки, піддаються зміні в часі. У процесі оптимізації грошових потоків у часі використовуються два основні методи - вирівнювання і синхронізація.
Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути в певній мірі сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися.
Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивного і негативного їх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, який у процесі оптимізації повинен прагнути до значення «+1».
Коефіцієнт кореляції позитивного і негативного грошових потоків у часі розраховується за формулою: (10.57), наведеною в параграфі 10.7.
Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.
Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:
зниження суми постійних витрат;
зниження рівня змінних витрат;
здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;
здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;
використання методу прискореної амортизації основних засобів;
скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;
продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;
посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.
Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє віддзеркалення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

10.10. Оптимізація грошових потоків

  1. Найважливіші напрями вдосконалення фінансової роботи на підприємствах
     Найважливіші напрями вдосконалення фінансової роботи на підприємствах: системний фінансовий аналіз діяльності підприємства; організація оборотних коштів у відповідності з існуючими вимогами оптимізації фінансового стану; оптимізація витрат на підприємстві на основі їх поділу на змінні та постійні і аналіз взаємодії і взаємозв'язку, витрати - виручка - прибуток;
  2. 6.5. Оптимізація грошових потоків
     Оптимізація грошових потоків - це процес вибору найкращих форм організації їх руху з урахуванням особливостей здійснення бізнесу. Цілями оптимізації грошових потоків є забезпечення збалансованості грошових потоків, синхронності формування грошових потоків у часі, зростання чистого грошового потоку в організації. Основними об'єктами оптимізації є: позитивний,
  3. Оптимізація портфеля цінних паперів підприємства
     Даний розділ присвячений вибору оптимізації структури портфеля цінних паперів підприємства. Послідовно розглянуті три моделі оптимізації фондового портфеля: Марковіца, Шарпа і "Квазі-Шарп". Якщо дві перші моделі є класичними, то остання спеціально розроблена для умов фондового ринку України, який знаходиться в стадії становлення
  4. Етап 6. Розробка пропозицій щодо оптимізації системи управління підприємством.
     За даними проведеного аналізу опрацьовуються доцільність і можливість оптимізації існуючої на підприємстві системи управління. Особливо детально вивчаються можливості більш ефективного функціонування комерційних (здійснюють збут і постачання), а також фінансово-економічних служб підприємства. Оптимізація діяльності зазначених служб і застосовуваних методів здійснення
  5. Підхід до оптимізації.
     Оптимізацію організаційної структури ми будемо розглядати як приведення структури підприємства, його взаємодій з ринком і внутрішніх взаємодій у стан, що сприяє максимально ефективному досягненню цілей підприємства в рамках прийнятих
  6. 4. Оптимізація грошових потоків
     4. Оптимізація грошових
  7. 9.2. Дворівнева оплата праці як один з механізмів оптимізації грошових потоків з метою досягнення точки оптимізації
     У цьому випадку, перш ніж приймати будь-які кардинальні заходи необхідно переглянути кадрову політику, штатний розклад, розглянути можливості ротації персоналу всередині компанії або навіть можливість скорочення штатів. Після проведених розрахунків, якщо рівень (ЗП + ІВ) залишиться більше 25% від дох необхідно проаналізувати причини браку грошових ресурсів, провівши відповідні
  8. Скалярні методи розв'язання задачі багатокритеріальної оптимізації
     Методика побудови множини Парето дозволяє представити найбільш повну інформацію про багатокритеріальної задачі оптимізації особі, що приймає рішення, без будь-яких передумов про відносну важливість критеріїв. Однак даний метод досить громіздкий і важко застосуємо у разі великого числа критеріїв (більше трьох). Тому на практиці більш широко застосовуються методи, що дозволяють тим або
  9. Глава 10 ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ. ОПТИМІЗАЦІЯ ПОТОКІВ КОШТІВ
     Глава 10 ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ. ОПТИМІЗАЦІЯ ПОТОКІВ ГРОШОВИХ
  10. 5.3. Основні етапи формування політики управління оборотними активами підприємства
     Політика управління оборотними активами підприємства здійснюється за такими етапами: Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді; Визначення принципових підходів до формування оборотних активів підприємства; Оптимізація обсягу оборотних активів; Оптимізація співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів; Забезпечення необхідної ліквідності
  11. Зворотній завдання управління
     може полягати у визначенні мінімальних значень ресурсів, необхідних для повного (що можливо, N якщо DE = X DLJ, інакше - заданого часткового, наприклад, F (A) <8, де J = 1 8 - деяка експертно задана константа) задоволення попиту на випускників та освітні послуги: 'm N (8) XXRJ (S / J) ® mm і = 1J = 1 {S / J}. S> DE, F (S) <8 Таким чином, при використанні потокової моделі
  12. Глава 9 ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ
     Глава 9 ОПТИМІЗАЦІЯ
  13. ВОЛРО-Вятського банку НАКАЗИ
     М && 200 ^ г г. Нижний Новгород проведення експерименту з оптимізації технології кредитування фізичних осіб В рамках заходів, наіравлснних па підвищення ктеова кредитної роботи в підрозділах Волго-Вятського банк :! Ощадбанку Росії, з метою по. вдо скорочення часу на ряссіотрсіае кредитних заявок, оформлення та видачу кантон населенню НАКАЗУЮ: Затвердити "Порядок проведення експерименту з
  14. 4. Управління грошовими коштами і ліквідними цінними паперами
     Класифікація залишків грошових коштів підприємства: · Операційний залишок. · Страховий (або резервний) залишок. · Інвестиційний залишок. · Компенсаційний залишок. Основна мета управління грошовими активами - оптимізація обсягу грошових коштів для забезпечення платоспроможності підприємства. Тимчасово вільні грошові кошти повинні бути використані найбільш ефективним чином.
  15. Традиційний підхід
     заснований на птотезе залежності вартості капіталу від його структури і можливе ™ оптимізації (определентля. раціонального співвідношення) структури капіталу компанії в певний період її розвитку. Тут критерієм оптимізації є максимум ринкової вартості компанії або її капіталізації (рис. 4в). В основі підходу Модільяні-Міллера лежить гіпотеза незалежності (інваріантності) вартості
  16. Оптимізація організаційної структури підприємства.
     Оптимізація організаційної структури
  17. Глава4. Оптимізація маршрутів і поставок
     Глава4. Оптимізація маршрутів і