« Попередня Наступна »

10.5. Ліквідність

 Під ліквідністю комерційного банку розуміється здатність банку забезпечувати своєчасне виконання своїх зобов'язань.
Активи банку в залежності від швидкості перетворення їх у грошову форму діляться на високоліквідні, ліквідні та неліквідні.
До першої групи активів відносять готівка в касі, дорогоцінні метали, кошти на кореспондентському рахунку в центральному банку, кошти на кореспондентських рахунках в інших банках, чеки та інші платіжні документи в процесі інкасування.
До другої групи відносять ліквідні активи, що знаходяться в розпорядженні банку, які можуть бути перетворені в кошти: кредити і платежі на користь банку з терміном виконання до 30 днів; цінні папери, випущені фінансовими та промисловими корпораціями (наприклад, векселі РАО «Газпром»); інші цінності (включаючи нематеріальні активи).
До неліквідних активів відносять прострочені кредити, не- котируємі цінні папери, будівлі та споруди банку, інвестиції в нерухомість.
З метою контролю за станом ліквідності банку в Інструкції ЦБ РФ «Про обов'язкових нормативах банків» від 16 січня 2004 № 110 встановлено нормативи ліквідності (миттєвої, поточної, довгострокової і загальної), які визначаються як співвідношення між активами і пасивами з урахуванням термінів, сум та видів активів і пасивів, інших факторів.
Норматив миттєвої ліквідності (Я2) визначається як відношення суми високоліквідних активів банку (J7a4) до суми зобов'язань банку по рахунках до запитання
HI хЮО% 7тш 15%,
о »,
де Лщ - високоліквідні активи;
Ои, - зобов'язання до запитання.
Норматив поточної ліквідності (ЛЗ) розраховується як відношення суми ліквідних активів байка (JIatn) до сум: е пасивів банку по рахунках до запитання і термін до 30 календарних днів {0 # ту
%, Mm 50%,
344 де Лат -лікондние активи;
Онт - зобов'язання до запитання і термін до 3 0 днів.
Аналіз дотримання банком коефіцієнта # 3 в динаміці дозволяє визначити тенденції розвитку поточної ліквідності банку. Поліпшення поточної ліквідності банку може бути досягнуто за рахунок зменшення зобов'язань до запитання в частині розрахункових і поточних рахунків шляхом переоформлення в строкові депозити та боргові зобов'язання на термін понад 1 місяць; випереджаючих темпів зростання ліквідних активів; придбання державних цінних паперів; створення розкритих в активі балансу резервів на випадок непогашення позичок виходячи з питомої ваги несвоєчасно погашеної заборгованості і на випадок дострокового вилучення термінових депозитів.
Норматив довгострокової ліквідності (i? 4) визначають як відношення кредитів банку з рештою строком погашення понад рік (Крд) до власних коштів (капіталу) банку {, К) е а також зобов'язанням банку по депозитних рахунках, отриманими кредитами та іншими борговими зобов'язаннями з рештою терміном погашення понад рік (ОД) \
# 4 = - ^^ х 100%, max 120%, К + ОД
де КРД - кредити з рештою строком до дати погашення понад 1 року;
ОД - зобов'язання банку за кредитами і депозитами, отриманим банком, а таюке по обертаються на рьтнке борговими зобов'язаннями банку з рештою строком погашення понад 1 року;
К - капітал банку.
Поліпшення показника # 4 відбувається при збільшенні капіталу банку і величини довгострокових ресурсів. Для підтримки стійкості банку важливо, щоб при зростанні довгострокових активів збільшувався і обсяг довгострокових ресурсів.
Норматив загальної ліквідності (Я5) розраховується як відношення ліквідних активів до сумарних активів банку, виключаючи обов'язкові резерви (РО):
# 5100%, min 20%,
А-РО
345
де А - загальна сума всіх активів по балансу;
РВ - обов'язкові резерви банку.

'Поліпшення // 5 може досягатися за рахунок зміни структури активн Із про в на користь ліквідних: придбання безризикових державних цінних паперів; підтримки певному рівні частки кредитів терміном погашення до 30 днів.
Управління ліквідністю означає встановлення оптимального співвідношення між окремими видами активів і пасивів, яке визначається показниками ліквідності та банківськими ризиками та дозволяє банку своєчасно виконувати свої зобов'язання перед кредиторами. Процес управлення ліквідністю включає сукупність методів по: а) управління активами; б) управлінню пасивами; в) управління активами та пасивами (збалансованому управлінню ліквідністю).
При управлінні активами в банківській практиці використовуються наступні основні методи підтримки банківської ліквідності; метод продажу ліквідних активів; метод надання короткотермінових позичок; метод планування очікуваного доходу.
Метод продажу ліквідних активів полягає в тому, що при низькому рівні ліквідності банк реалізує активи для отримання грошових коштів. В якості легкореалізованих активів виступають, як правило, котируються цінні папери. Переваги методу полягають у простоті здійснення, швидкому відновлення ліквідності. Недолік методу полягає в тому. що екстра інша продаж ліквідних активів при несприятливій кон'юнктурі може відбуватися за цінами нижче ринкових котирувань, що може призвести до недоотримання доходу від операцій на фондовому ринку. Особливість методу полягає в обмеженому розмірі ліквідних активів ^ одержуваних банком при продажу цінних паперів, який відповідає розміру портфеля цінних паперів, придбаних для перепродажу,
Метод предоставпенгія короткострокових позичок полягає в тому, що банк здійснює короткострокове кредитування клієнтів на строки не більше 3-6 міс. При цьому підході банк зберігає ліквідність, якщо його активи розміщені в короткострокових позиках та своєчасно і в повному обсязі погашаються позичальниками. Переваги методу полягають у забезпеченні ліквідності в умовах нормальної ділової активності в країні. Недоліки 346
--- сторінка --- 347 --метода полягають у тому, що в умовах економічного спаду оборот товарних запасів і дебіторської заборгованості сповільнюється і багато позичальників утрудняються своєчасно погасити позику. Таюке даний метод не може активно застосовуватися в умовах економічного зростання, коли більшість клієнтів потребують довгостроковому кредитуванні.
Метод планування оеюідаемого доходу заснований на можливості планування банківської ліквідності, якщо в основу графіка платежів з погашення кредитів покласти майбутні доходи позичальника. Переваги методу в тому, що на банківську ліквідність можна впливати, змінюючи структуру термінів погашення кредитів та інвестицій для регулярного припливу відсотків від позичальника з метою підтримки ліквідності за графіком погашення основного боргу. Наприклад, оскільки сплата відсотків за кредит носить регулярний характер, то банку досить просто спрогнозувати надходження цих t коштів для покриття першочергових зобов'язань. Якщо таких немає, банк може реінвестувати отримані кошти для підтримки ліквідності в майбутньому. Недоліки методу пов'язані з втратою позичальником платоспроможності в разі настання в неї форс-мажорних обставин.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

10.5. Ліквідність