« Попередня Наступна »

Види ризиків портфеля цінних паперів


Інвестиційний портфель являє собою сукупність інвестицій у різні активи з урахуванням кореляції і поєднання дохідність- ризик. Прибутковість більшості (теоретично - всіх) складових портфеля заздалегідь не відома або може варіюватися за бажанням інвестора, зазвичай відомі лише верхня і нижня межі, тобто діапазон прибутковості, вихід за межі якого малоймовірний. Також може бути визначено середнє (найбільш імовірне) значення прибутковості, а іноді й інші параметри, що характеризують структуру і цілі даного портфеля.
Одним словом, інвестування, отримання доходів завжди пов'язане з ризиком, доходи ж залежать від ступеня ризику, тому в зарубіжній і вітчизняній літературі дається класифікація ризиків, як поняття агреговане, в узагальненому вигляді все це можна звести до наступної схеми (табл. 8.3).
Таблиця 8.3
Інвестиційні ризики
Ризики Характерні ознаки, що впливають фактори
Капітальний Ризики на всі вкладення в цінні папери, можна чекати лише часткове повернення раніше вкладених коштів
Тимчасової Купівля та продаж цінних паперів у невідповідний час, без наукового аналізу фондового ринку та обліку практики, що призводить до втрат
Селективний Неправильний вибір портфеля цінних паперів, неточна і невірна оцінка їх якості
Діловий (або кредитний) Емітент, що випустив цінні папери, не в змозі виплачувати відсотки або основну суму боргу через погане господарювання
Регіональний, галузевий Пов'язаний зі специфікою, малопривабливі окремих регіонів, галузей підприємств

Ризики Характерні ознаки, що впливають фактори
Законодавчих змін Зміна умов випуску, термінів функціонування, що веде до втрат емітентів та інвесторів
Інфляційний Знецінення доходів по цінних паперах внаслідок інфляції
Ризик ліквідності Неможливість швидко реалізувати за ринковою вартістю цінні папери, зміна її якості
Ринковий Зміна ситуації на ринку, зниження вартості цінного паперу
Ризик процентної ставки Зміна вартості інвестиції, втрати у зв'язку зі змінами процентних ставок грошового ринку
Ризик концентрації цінних паперів Відсутність диверсифікації цінних паперів портфеля
Валютний Втрати, обумовлені змінами курсу іноземних валют

Інвестиційний ризик можна визначити як можливість того, що реальний майбутній дохід (очікувана ефективність (Expected return)) буде відрізнятися від очікуваного в даний час або спочатку передбачуваного інвестором, тобто, можуть наступити обставини, за яких інвестор зазнає втрат, викликані інвестиціями в цінні папери портфеля (недоотримання доходу - теж втрати), а також операціями по залученню ресурсів для формування портфеля.
Іншими словами, ризик тут пов'язаний з невизначеністю ефективності операції в момент укладання угоди, обумовленої неможливістю прогнозу ціни в майбутньому (а для акцій - і майбутніх дивідендів). Вклавши гроші в акції однієї компанії, інвестор виявляється в залежності від коливань їх курсової вартості. Якщо він вкладе свій капітал в акції декількох компаній, то ефективність, звичайно, також буде залежати від курсових коливань, але тільки не кожного курсу, а усередненого. Середній же курс, як правило, коливається менше, оскільки при підвищенні курсу однієї з цінних паперів курс інший може понизитися і коливання можуть взаємно погаситися. Інвестиція вважається не ризикованою, якщо дохід по ній гарантований і заздалегідь відомий інвестору. Однак не ризикованих вкладень у цінні папери не існує. Навіть вважаються надійними у всьому світі твердовідсоткових боргові зобов'язання несуть у собі різні види ризиків, пов'язані зі зміною макроекономічної ситуації в країні.
Ризик є неминучою частиною нашого життя, необхідно просто вибирати оптимальне співвідношення ризику та вигоди будь-якого підприємства, тобто контролювати цей ризик. Слід також враховувати, що уро-
вень ризику, пов'язаного з даною подією, постійно змінюється. Це відбувається тому, що учасники ринку оперують в економічно, політично і соціально динамічному оточенні, де умови постійно змінюються, а це змушує учасників постійно уточнювати оцінку ризику даних подій чи умов.
Вивчення ризиків портфеля приводить нас до висновку:
а) дохід долженсоответствовать ступеня ризику вкладень, а ризик визначають як ймовірність недоотримання бажаного для даної інвестиції доходу. Тому чим більше ризику несе в собі інвестиція, тим більший дохід від неї очікує інвестор;
б) важлива мета формування пакета - це найбільш оптимальне поєднання між ризиком і доходом для інвестора. Це вимагає вжиття заходів щодо зниження ризику серйозних втрат. До них відносяться: дослідження про рейтинг емітентів, диверсифікація портфеля і т. Д.
Вибір оптимального інвестиційного портфеля являє собою складну багатопараметричну задачу. Математична постановка, і методи вирішення вперше були запропоновані американським економістом Г. Марківці (Н. М. Marcowitz) в 1951 р у за що пізніше він був удостоєний Нобелівської премії з економіки [31]. Ця теорія пропонує один із способів вирішення портфельним інвесторам задачі оптимізації ризику, тобто співвідношення невизначеності в доходах з очікуванням. Основні положення теорії оптимального інвестиційного портфеля були розвинені американським економістом Д. Тобіна (D.Tobin), згодом також лауреатом Нобелівської премії. Свою лепту в це питання внесла розроблена в 60-і рр. такими вченими як WFSharpe (лауреат Нобелівської премії з економіки), Leentner і Mossyn - модель (теорія) рівноважного ринку цінних паперів - CAPM (Capital Asset Pricing Model - модель ціноутворення на ринку капіталовкладень)).
Ця теорія дає відповідь інвестору: «Як вкласти капітал, щоб отримати максимальний дохід з мінімальним ризиком?» При виборі інвестиційної стратегії інвестор враховує два критерії (фактора): а) прибутковість інвестицій і їх ризик; б) прагнення або максимізувати дохід, або мінімізувати ризик.
Питання оптимального інвестиційного портфеля Г. Морковіца достатньо викладені в нашій економічній літературі, зокрема в статтях Д. Рязанова в журналі «Ринок цінних паперів» № 2-3 за 1998 р Інвестор повинен обгрунтовувати свої рішення щодо вибору портфеля з безлічі портфелів, кожен з яких забезпечує:
максимальну очікувану прибутковість для деякого рівня ризику;
мінімальний ризик для деякого значення очікуваної прибутковості;
Для забезпечення прибутковості інвестиційного портфеля відбувається покупка різних активів. Дохід на вкладений капітал повинен забезпечуватися як поточними надходженнями (дивіденди, відсотки, плата за оренду та ін.), Так і приростом вартості інвестиційного капіталу.
Здатність активу приносити прибуток характеризує його прибутковість (Так):
де ДП1 - прибутковість від активів в поточному періоді; Ак - вартість активу наприкінці періоду; Ан - вартість активу на початку періоду.
Інвестор придбав акції компанії за 100 р., Отримав дивіденди протягом року 5 р., Продав в кінці року за 110 р., Тоді прибутковість дорівнює:

У інвестиційний портфель входить безліч активів, тоді дохідність портфеля дорівнює:
де СПн - вартість портфеля на початку року; СПК - вартість портфеля в кінці року.
З іншого боку враховується ризик, під яким розуміється ймовірність отримання доходу з інвестицій. Показник «очікувана норма доходу» визначається за формулою середньої арифметичної зваженої:

де k - очікувана норма доходу, kj - норма доходу при i-тому стані економіки; pj - ймовірність настання i-того стану економіки; n - номер ймовірного результату.
Портфель цінних паперів формується з безлічі фінансових інструментів (акції, векселі, державні та муніципальні цінні папери, розміщення тимчасово-вільних грошових коштів на договірній основі і т. Д.). Інвестору доводиться працювати в різних сегментах фондового ринку.
Сучасна теорія портфеля будується на припущенні, що більшість інвесторів є держателями більш ніж одного цінного паперу (або інших видів інвестицій), т. Е. Портфель, як правило, включає ряд різних фінансових інструментів, частка яких варіюється залежно від ситуації на ринку і цілей інвестування.
Завдання інвесторів - максимізувати доходи з урахуванням ризику. Досягнення компромісу між доходом і ризиком служить диверсифікація, яка пом'якшує наслідки непередбачених подій, збалансує ринкові збитки від інвестицій, забезпечує цілком стабільний дохід, дозволяє створити реальні інвестиційні цілі.

Таким чином, суть «сучасної теорії портфеля» - диверсифікація фінансових активів і зниження за рахунок цього ступеня ризику. Диверсифікація - це розподіл капіталу між безліччю різних цінних паперів (декількома об'єктами інвестування). У підсумку можливі невисокі доходи або втрати по одним цінними паперами будуть компенсуватися високими доходами за іншими цінними паперами, т. Е. Невдачі одних будуть перекриватися успіхами інших. Диверсифікація - це один з основних методів, хеджування (страхування) очікуваного прибутку і - частково - самого інвестованого капіталу. Диверсифікація допомагає збалансувати ринкові збитки від інвестицій, оскільки ймовірність рівновеликого знецінення всіх активів навіть при загальному обвалі ринку вкрай мала. Коли інвестиції досить диверсифіковані, різні компоненти портфеля знецінюються по-різному. Портфель знецінюється в середньому, але ця середня величина зазвичай набагато менше збитку від одиночного вкладення.
Диверсифікація дозволяє поєднувати різні інвестиційні цілі (в портфелі можуть знаходиться активи різних груп, класів і категорій ризику), що виключено при одиночному вкладенні. При цьому диверсифікація може бути по виду цінних паперів (акції, облігації і т. Д.), Галузям економіки, регіонам і країнам, строками погашення (для облігацій, векселів, депозитних сертифікатів), валютами і т. Д.
Портфельна стратегія в інвестуванні грунтується на ефекті синергізму, який виникає в тому випадку, коли ціле сильніше формують його частин. Це відноситься також і до всієї фінансової діяльності інвестора.
У світовій практиці широко використовується методика диверсифікації, орієнтована на вкладення в цінні папери, що вільно обертаються на фондовому ринку. За допомогою диверсифікації формується інвестиційний портфель, який відповідає уявленню інвестора про оптимальному поєднанні інвестиційних цілей, т. Е. Відбувається «примирення» інвестиційних цілей. Очевидно, що збільшення прибутковості пов'язано із зростанням ризику, і це викликає необхідність балансу між ними. Портфель, у якому частки елементів є середньозваженими з урахуванням ризику і прибутковості буде, називатися збалансованим або оптимальним (Efficient portfolio).
Л. Дж. Гітман, М. Д. джонки у згаданій книзі описують схеми розміщення активів, т. Е. Поділ портфеля між різними категоріями активів з метою збереження капіталу при негативних змінах ситуації. Такими є акції вітчизняних компаній, зарубіжних фірм, облігацій, короткострокові цінні папери, інші інвестиційні інструменти, наприклад, золото, нерухомість і т. Д. Запропоновано наступні схеми розміщення активів: а) з фіксованою структурою портфеля; б) з гнучкою структурою (стратегічна); в) тактичний метод розміщення, а також альтернативні схеми розміщення. Цікавими наведені приклади з розміщення активів (табл. 8.4).
Таблиця 8.4
Схеми розміщення активів

Категорія

Розміщення з фіксованою структурою портфеля

Розміщення з гнучкими вагами,%
Початкове
розміщення
Скоригована
розміщення
Звичайні акції 30 30 40
Облігації 50 50 50
Короткострокові цінні
паперу 5 5 10
Нерухомість 15 15 0
Разом портфель 100 100 100

Наведені дані свідчать: у першому випадку питомі ваги категорії залишаються незмінними (фіксованими); при другому підході відбувається коригування ваг кожної категорії активів з урахуванням ситуацій (інфляція, зміни курсів акцій, прибутковості операції з нерухомістю і т. д.)
Застосовуються й альтернативні схеми розміщення активів з урахуванням типів портфеля (консервативного, помірного, агресивного) (табл. 8.5).
Відзначимо також, що при покумпе акцій і облігацій одного акціонерного товариства інвестору слід виходити з принципу фінансового левериджу (англ. Leverage - засоби для досягнення мети), який являє собою співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями, в одного боку, і звичайними акціями - з іншого .
Альтернативні схеми розміщення активів

Вид активу

Схема розміщення активів,%
Консервативна (низька прибутковість - низький ризик) Помірна (середня прибутковість - середній ризик) Агресивна (висока прибутковість - високий ризик)
Звичайні акції 15 30 40
Облігації 45 50 35
Короткострокові цінні бу
маги 35 5 0
Нерухомість 5 15 25
Разом 100 100 100

де Л - рівень левериджу; О - облігації, р .; А1 - привілейовані акції, р .; А2 - звичайні акції, р.
Рівень фінансового левериджу (чим нижче) показує фінансову стійкість АТ, що відбивається і на прибутковості портфельних інвестицій.
Найважливішим фактором у формуванні інвестиційного портфеля є інвестиційні якості фінансових інструментів.
Ефективність фінансових інвестицій формується під впливом двох факторів:
то величина майбутнього грошового потоку від фінансових інвестицій; РСфа - реальна вартість окремих фінансових активів, приведена до теперішнього часу; Іфа - інвестиції у фінансові активи, т. Е. Витрати.
Реальна вартість характеризує собою величину майбутньої чистого прибутку, наведеною на цей момент часу, від володіння і розпорядження фінансовими інвестиціями. Звідси і назва реальна справжня вартість фінансових інвестицій.
Реальна справжня вартість фінансових активів залежить від двох чинників: по-перше: від величини майбутнього грошового потоку фінансових інвестицій, тобто. Е. Майбутньої чистого прибутку; по-друге: від дисконтної ставки, використовуваної при оцінці справжньої вартості.
240
На основі цього можна виділити джерела доходів і надходжень від фінансових інвестицій. Виділяють дві групи джерел дивіденди по акціях акціонерного товариства; суми надходжень у вигляді відсотків за борговими зобов'язаннями і вартість активу на момент погашення. Відповідно до цими групами джерел на підприємстві формується дивідендна політика.
Для оцінки ефективності інструментів на практиці застосовується ряд ринкових коефіцієнтів:

У портфель, без сумніву, повинні включатися високоліквідні акції (blue chips), «акції зростання» (акції незатребуваних галузей), акції розвиваються галузей (енергетики, нафтогазової промисловості, телекомунікацій та ін.). З іншого боку, емітенти повинні приймати широкі заходи з підвищення привабливості, ліквідності своїх акцій, їх постійний рух.
Факторів, що впливають на ліквідність багато, насамперед це рейтинг емітента і можливість просування акції на ринку. Цьому сприяє реклама акцій, введення їх в торговельну систему, використовуючи маркетмейкера, забезпечення надійного реєстроутримувача, інформування всіх зовнішніх інвесторів через річний звіт з висновком аудиторської фірми. Великий вплив на неї чинять галузі. Найбільш ліквідними є акції промисловості, телекомунікацій, енергетики, металургійної промисловості і т. Д.
Ліквідність акцій можна підвищити при виконанні таких умов, як: 1) організація зустрічі менеджерів фірми з інвесторами, оскільки дотримання їхніх інтересів є дуже важливою умовою;
збільшення розмірів виплачуваних по акціях дивідендів; 3) проведення емітентом розумної політики по відношенню до своїх акціонерів; 4) розробка інвестиційних проектів і готовність компанії вкласти пристойні суми в інвестиційну програму.
Серед зовнішніх факторів, що підвищують ліквідність цінних паперів, важливими є робота торгової системи, що забезпечує рух цінних паперів. Нині створені РТС-1 і РТС-2 створюють умови врахування ціни цінних паперів. Тому, по-перше, необхідно підняти роль маркетмейкеров в торговельній системі, по-друге, державна політика в галузі регулювання, насамперед проведення грошових аукціонів, впливу на ціну акції, оскільки має у власності певну кількість акцій.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Види ризиків портфеля цінних паперів

  1. 4.1.5. Крива трансформації при трьох цінних паперах
    Нехай ринок капіталу складається з трьох ризикових цінних паперів. 0 Альтернативно до цього ми отримуємо також і, якщо ми підставимо значення відрізка ординати у формулу (4.8). Цінні папери А в С ЕИ 0.10 0.15 0.20 Var [r] 0.01 0.0625 0.16 Коефіцієнти кореляції у зв'язку з доходностями цінних паперів складають qab = -0.5, дас = 0, дві = -0.6. Розрахуйте портфелі з двох цінних паперів, що мають структуру з
  2. 4.2.2.7. Індивідуальний портфель і ринковий портфель
    Покажіть, що структура ризикового оптимального портфеля кожного інвестора збігається зі структурою ринкового портфеля. * * * Ринковий портфель складається при наявності двох ризикових цінних паперів і двох індивідуумів з часток Г2і ІП2, причому п = П {Р (ХІ) + п? Р (А'І) п \ р {Хх) + п? Р (А '0 + п2р (Х2) + п2 р {Х2) і п = п \ р (Х2) + п22р (Х2) пі р (Х,) + п \ р {Х,) + п \ р (Х2) + п2 р (А'2) 'Нехай сукупні заощадження
  3. Зміст
    Стан стрес-тестування в російських банках Підходи до проведення стрес-тестування кредитного портфеля банку Якість кредитного портфеля Якість активів Частка прострочених позичок Розмір резервів на втрати по позичках і іншим активам Ступінь концентрації ризиків Показник концентрації великих кредитних ризиків Показник концентрації кредитних ризиків на акціонерів (учасників)
  4. Зміст
    Стан стрес-тестування в російських банках Підходи до проведення стрес-тестування кредитного портфеля банку Якість кредитного портфеля Якість активів Частка прострочених позичок Розмір резервів на втрати по позичках і іншим активам Ступінь концентрації ризиків Показник концентрації великих кредитних ризиків Показник концентрації кредитних ризиків на акціонерів (учасників)
  5. Агресивний портфель
    портфель (набір, сукупність) придбаних юридичною або фізичною особою цінних паперів, щодо яких очікується різке збільшення курсу. Протилежне поняття - захисний
  6. Портфель ризикового капіталу
    цінні папери швидко розвиваються компаній, можуть принести високий дохід у майбутньому, т. е. спекулятивний портфель (відрізняється високим
  7. 1.4. ЗАВДАННЯ Управління портфелем проектів
    Предметом дослідження в даній роботі є моделі і методи управління портфелями проектів, отже, основним завданням є розробка моделей і механізмів (процедур) прийняття рішень з управління портфелем проектів при заданих обмеженнях (по ресурсами, термінів виконання, ризикам). Ефективні процедури прийняття рішень (відповідні змістовним аспектам діяльності з
  8. Розділ 5. Біржа та біржова справа
    Розвиток біржової справи. Освіта фіктивного капіталу. Структура фіктивного капіталу. Фондові біржі. Організація фондової біржі. Операційний механізм фондової біржі. Біржові угоди. Види біржових угод. Цінні папери. Акції. Облігації. Портфель цінних паперів. Диверсифікація портфеля цінних паперів. Формування біржового курсу цінних паперів. Біржа як інструмент мобілізації грошових
  9. Принципи формування інвестиційного портфеля (відповідно до теорії В. Шарпа і Х. Марковіца)
    Успіх інвестицій залежить від правильного розподілу коштів за типами активів. Прибуток визначається: на 94% вибором типу використовуваних інвестиційних інструментів (акції, кредити, векселі і т. Д.); на 4% - вибором конкретних паперів даного типу; на 2% - оцінкою моменту закупівлі цінних паперів. Розглянемо приклад оцінки ризиків при формуванні інвестиційного портфеля. Може бути прийнята одна
  10. Оптимізація портфеля цінних паперів підприємства
    Даний розділ присвячений вибору оптимізації структури портфеля цінних паперів підприємства. Послідовно розглянуті три моделі оптимізації фондового портфеля: Марковіца, Шарпа і "Квазі-Шарп". Якщо дві перші моделі є класичними, то остання спеціально розроблена для умов фондового ринку України, який знаходиться в стадії становлення
  11. Портфель зростання
    складається з цінних паперів, ринкова вартість яких швидко зростає (рівень поточних доходів від такого портфеля
  12. Прибутковість портфеля
    (кр) з М цінних паперів є средневзве- м шенная прибутковість по включених цінних паперів: kp = ^ Xi (ki). i = l Вагомості Xi - частка інвестування в дану цінний папір і. Наприклад, нехай 60% грошових коштів інвестується в акції підприємства А (ХА = 0,6), а решта - в акції фірми Б (ХБ = 0,4). Очікується, що в майбутньому році акції А забезпечать власникам прибутковість 15%, а Б - 21%. Очікувана
  13. Визначення кредитного портфеля
    Кредитний портфель - сукупність економічних відносин, що виникають між банком і клієнтом з приводу наданих кредитів. Це сукупність виданих позик. Якість кредитного портфеля оцінюється з кількох позицій. Етапами його аналізу є: Класифікація позичок: перевіряємо наявність додаткових інструкцій по класифікації позик; наскільки правильно класифіковані позики з