« Попередня Наступна »

Виконання місцевих бюджетів за видатками


Виконання місцевих бюджетів за видатками, згідно з частиною 6 статті 78 Кодексу, здійснюється за процедурою, передбаченою статтею 51 Кодексу.
Процес виконання бюджетів за видатками передбачає використання таких категорій, як бюджетні призначення, бюджетні асигнування та бюджетні зобов'язання.
Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Бюджетне асигнування є підставою для затвердження кошторисів.
Правовою основою функціонування кошторисів бюджетних установ є Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228. Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Форма кошторису затверджується Мінфіном України. Він має як дві складові загальний та спеціальний фонд, а також план асигнувань (затверджується разом із цим кошторисом) - помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.
Порядок розрізняє зведені (зведення показників індивідуальних кошторисів) та індивідуальні (складається кожною установою за кожною бюджетною програмою (функцією) кошториси, а також зведені плани асигнувань. Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань, які водночас визначають цілі та межі взяття бюджетних зобов'язань.
Бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення Інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Для реалізації програм та заходів, які здійснюються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, які, у свою чергу, розподіляють їх між одержувачами бюджетних коштів.
Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників (ч. 1 ст. 22 Кодексу), які затверджуються законом про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього. Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.
Одержувачами бюджетних коштів є підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників. Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів. Типова форма плану використання бюджетних коштів, яка встановлюється Мінфіном, у разі потреби на вимогу розпорядника може бути доповнена іншими показниками.
У процесі складання проектів кошторисів Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.
У свою чергу, головні розпорядники бюджетних коштів встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання; розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні дотримуватися відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів; забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками. Після цього на підставі даних, поданих розпорядниками коштів нижчого рівня, головні розпорядники складають проекти зведених кошторисів, які в подальшому служать за основу для подання бюджетних запитів.
Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки. У разі коли установи утворені не з початку року, кошториси складаються і затверджуються для кожної установи з часу її утворення до кінця бюджетного року в загальному порядку.
Кошторис складається за доходами і видатками, однак вирішальне значення має видаткова частина.
Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.
Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, згідно із встановленими законодавством нормами, які застосовуються установами аналогічного профілю.
Мінфін має право визначати на кожний рік порядок урахування обсягів заборгованості у кошторисах установ.
З кошторису головних розпорядників коштів можуть провадитися видатки на фінансування централізованих заходів, тобто заходів, спільних для декількох розпорядників коштів нижчого рівня. Асигнування на них включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.
Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень, які мають цільове призначення, плануються у такій послідовності: за визначеною метою, на погашення заборгованості установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Після затвердження державного та місцевих бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність з показниками цих бюджетів.
У тижневий строк після опублікування рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.
Лімітна довідка про бюджетні асигнування - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством мають бути визначені на основі нормативів. Вона видається Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном.
Після цього розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів у відповідності з вимогами лімітної довідки, складають проекти планів асигнувань і подають ці документи головним розпорядникам для уточнення показників проектів зведених кошторисів і складання проектів зведених планів асигнувань.
Проекти кошторисів і планів асигнувань установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником у присутності керівників цих установ. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів і планів асигнувань зобов'язані:
- забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;
- додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів асигнувань, не зумовлених потребою;
- забезпечити в проектах кошторисів і планів асигнувань додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням строків проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків протягом року;
- не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.
Розглянувши проекти кошторисів, головні розпорядники у двотижневий строк після одержання лімітних довідок подають Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів та проекти зведених планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів. Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань повинні відповідати певним лімітним довідкам.
Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річного розпису асигнувань відповідного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідного бюджету, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань розпорядниками та планів використання бюджетних коштів одержувачами.
Кошториси, плани асигнувань та плани використання бюджетних коштів мають бути затверджені протягом 30 календарних днів з дня затвердження розпису бюджету.
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, однак для окремих установ існує інший порядок. Так, для обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій вони затверджуються головами відповідних держадміністрацій за погодженням з Мінфіном України; для міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями після експертизи, проведеної Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними обласними і головними Київським міським та Севастопольським міським фінансовими управліннями; для управлінь, відділів, інших підрозділів райдержадміністрацій -раидержадміністраціями після експертизи, проведеної районними фінансовими управліннями.
Плани використання бюджетних коштів одержувачами затверджують їх керівники за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюджетні кошти.
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи установ, які не мають вищестоящої установи (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються райдержадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад.
Якщо кошториси і плани асигнувань передбачається використати на проведення централізованих заходів, вони затверджуються окремо на кожний захід керівниками держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, що запланували ці заходи. Такі кошториси і плани асигнувань можуть бути затверджені за загальним обсягом видатків. Для здійснення кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на підставі календарних планів.
Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником установи (централізованої бухгалтерії) та керівником її фінансового підрозділу або головним (старшим) бухгалтером.
Одночасно з кошторисом затверджується план асигнувань і штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи подаються та затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається цій установі, а другий залишається в установі, керівник якої їх затвердив. Кошторис, плани асигнувань і штатні розписи установ затверджуються керівником установи, уповноваженої затверджувати такі документи, підпис якого скріплюється гербовою печаткою, із зазначенням дати.
Затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здійснення видатків у сумі, що перевищує встановлені бюджетні призначення, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством. Тому Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи щороку, протягом трьох місяців після прийняття відповідних бюджетів, перевіряють правильність складення і затвердження кошторисів і планів асигнувань. Завищені асигнування, виявлені у результаті перевірки правильності складання кошторисів, скорочуються Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок. Вивільнені асигнування спрямовуються на проведення інших пріоритетних заходів, що плануються розпорядником, шляхом внесення до їх кошторисів змін у встановленому порядку за рішенням Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевого фінансового органу на підставі обґрунтованого подання головного розпорядника.
Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженим річним розписом асигнувань бюджету, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.
Розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витяг, повинні подати цим органам дані про розподіл показників зведених кошторисів і планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.
Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним казначейського обліку. В разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягу, отриманому від органу Державного казначейства, розпорядники повинні перезатвердити зазначені документи згідно з витягом.
Здійснення видатків установ та одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів припиняється через ЗО календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань і помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.
До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів, засвідчені підписами керівника установи і головного бухгалтера. Після закінчення 30-денного строку органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих в обліку відповідних органів Державного казначейства кошторисів і планів асигнувань.
У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством строк, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси, які затверджуються їх керівниками. При цьому зведені тимчасові кошториси не складаються. Під час складання річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету, кошторисів і планів асигнувань установ на наступний рік враховуються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписом бюджету та тимчасовими кошторисами.
Установи мають право брати зобов'язання щодо видатків загального фонду бюджету відповідно до кошторису і плану асигнувань виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством. Обсяг бюджетних зобов'язань, взятих установою протягом року, має забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році.
У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань. У разі прийняття відповідного рішення щодо тимчасового обмеження асигнувань загального фонду бюджету розпорядники беруть зобов'язання та приводять їх у відповідність з тимчасовими обмеженнями асигнувань.
Зміни до кошторисів і планів асигнувань вносяться у разі:
-потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника;
-прийняття нормативного акта про передачу повноважень і бюджетних асигнувань від одного розпорядника Іншому;
- прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;
-необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті на відповідний рік;
- прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету в цілому на рік;
- внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет).
Зміни до кошторисів і планів асигнувань вносяться після внесення відповідних змін до річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та бюджетного розпису з урахуванням особливостей спеціального фонду.
У разі внесення змін до кошторисів і планів асигнувань обов'язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й кошториси і плани асигнувань. Форма довідки затверджується Мінфіном України. При цьому кошториси і плани асигнувань не перезатверджуються.
Зміни до штатних розписів вносяться у порядку, встановленому для їх затвердження.
Зміни до планів використання бюджетних коштів вносяться одержувачами в порядку, встановленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання.
Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року виходячи з фактичного виконання плану цих контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі виявлення завищених асигнувань вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом скорочення їх обсягів. Право скорочення асигнувань надається Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.
Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком з початку року.
Звіти про виконання кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів подаються у порядку та за формами, встановленими Державним казначейством.
Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.
Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Кодексом.
Після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
- наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
- відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;
- наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Виконання місцевих бюджетів за видатками

  1. Тема 16. Складання та виконання місцевих бюджетів
    Тема 16. Складання та виконання місцевих
  2. Самостійна робота
    1. Кожному з наведених нижче положень знати відповідний термін або поняття: а) місцеві фінанси; б) місцевий фінансовий орган; в) місцеві бюджети; г) місцеві запозичення. 1. Установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням
  3. 3. Тести:
    1. До структури місцевих фінансів належать: а) самостійні місцеві бюджети; б) фінанси комунальних підприємств; в) фінанси акціонерних товариств; г) фінанси домогосподарств. 2. Місцевий бюджет поділяється на: а) поточний бюджет; б) бюджет розвитку; в) бюджет місцевого самоврядування; г) всі відповіді вірні. 3. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок: а) міжбюджетних трансфертів;
  4. Функції місцевих фінансів
    Місцеві фінанси виконують низку функцій: Розподільча. Здійснюється шляхом формування та використання фінансових ресурсів місцевого самоврядування. В складі розподільчої функції можна виділити окремі напрями її реалізації: фіскальна політика у межах наданою державою компетенції. Полягає у встановленні місцевих податків і зборів у визначеному податковим законодавством форматі та наданні пільг
  5. 2. Формування доходів місцевих бюджетів
    Основу самостійності місцевого бюджету складають власні та закріплені доходи. До власних доходів належать місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі та ін. Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих
  6. Література
    Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР" від 29.06.95 № 253/95-ВР» // Відомості Верховної Ради України.- - №26. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси. - К.: Атіка, 2002. - С. 92-121 Василик О. Д. Теорія фінансів.- К.: НІОС, 2001. - С. 176-198. Кириленко О. П. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів //
  7. Запитання. Завдання
    Розкрийте сутність місцевих фінансів, їх склад і роль у здійсненні політики зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних формувань в умовах ринкових відносин. Якими фінансовими ресурсами розпоряджаються органи місцевого самоврядування? Поясніть склад і структуру доходів і видатків місцевих бюджетів. Дайте характеристику механізму планування і фінансування видатків за
  8. 6. Внесення змін до рішення про місцевий бюджет
    У разі необхідності внесення змін до рішення про місцевий бюджет радою, яка прийняла це рішення, місцевий фінансовий орган повинен подати офіційний висновок про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету
  9. 2. Поняття самостійності бюджету
    Із 1990 р. в Україні розпочався процес становлення системи самостійних місцевих бюджетів, здійснення на новій основі їхніх видатків, запровадження нових способів формування доходів. Система місцевих бюджетів- сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного. Система місцевих бюджетів включає два види бюджетів: бюджети територіальних
  10. 5. Дефіцит місцевих бюджетів
    5. Дефіцит місцевих
  11. Виконання місцевих бюджетів Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
    1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність
  12. Основні поняття
    Місцеві бюджети - фонди фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевих органів самоврядування. Прибутки місцевих бюджетів - фінансові кошти, що надходять у відповідні місцеві бюджети в розмірах і порядку, встановлених законом. Містять власні або закріплені прибутки, відрахування від регулюючих прибутків, дотацій, субсидій, субвенцій та інші трансферти. Прибутки місцевих бюджетів
  13. Виконання бюджету
    Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; взяття бюджетних зобов'язань; отримання товарів, робіт та послуг; здійснення платежів; використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
  14. 4. Видатки місцевих бюджетів. Вільні бюджетні кошти
    Важливу роль у становленні бюджетів самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення видатків і склад цих видатків. Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів витрачаються лише з тією метою і в тих межах, які затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. Видатки всіх бюджетів поділяють на: - поточні видатки - це видатки