« Попередня Наступна »

2.1. Виникнення товарно-грошових відносин та формування фінансів


Виникнення фінансів пов'язане з існуванням держави і товарно-грошових відносин. Держава для виконання покладених на неї функцій потребувала певних грошових коштів, які могла отримати в результаті розподілу суспільного продукту.
Фінанси як об'єктивна економічна категорія виражають економічні відносини з приводу розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту. Суть фінансів незмінна, однак форми їх використання постійно вдосконалюються. З розвитком товарно-грошових відносин і посиленням ролі держави застосовуються все більш досконалі форми фінансів, що дають змогу забезпечити учасників розподільного процесу достатнім обсягом фінансових ресурсів.
Зародкові форми фінансів виникли в період розпаду первісного ладу у вигляді натуральних податків, зборів, повинностей на користь князя, імператора, короля. Податки з часом почали сплачувати в грошовому вираженні. Отже, вони виступають найпростішою первинною формою фінансових відносин між громадами і владою у процесі утворення централізованого фонду грошових коштів. З розвитком держави сформувалися державні доходи і державні видатки, які склали більш загальну фінансову категорію - державний бюджет, і доповнилися категоріями "позабюджетні фонди", "державний кредит". Розвиток суспільного відтворення викликав необхідність включення до складу фінансових категорій фінансів підприємств, організацій, а це в свою чергу вимагало перерозподілу фінансових ресурсів і сприяло виникненню фінансових ринків, міжнародних фінансів.
Фінанси починають виникати з появою грошей. Гроші, виконуючи функцію засобу нагромадження, становляться капіталом, тобто самозростаючою вартістю, вартістю, що приносить прибуток дохід. Таким чином, гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як частини виробничих відносин.
Розглянемо розвиток та роль фінансів відповідно до розвитку суспільних формацій та державних і владних структур.
У Київській Русі в фінанси розвиваються на основі відносин данини, яку необхідно було сплачувати для утримання князівської влади. Спочатку данина виступала у формі воєнної контрибуції, тобто характер фіску мав риси "фінансового насилля" і застосовувався до підкорених і поневолених народів.
З часом данина набула форм прямого державного податку з переорієнтацією державного скарбу на внутрішні джерела доходів. Одиницею оподаткування були "плуг", "рало", "дим", що вказувало на основних платників - землеробів. З кінця XI ст. об'єктом обкладання стає кожне господарство (дим, соха). (Соха означала розмір земельного наділу, до якого приписувалися селяни. Господарства, включені в соху, несли колективну відповідальність за сплату податків.)
Важливим видом доходів було мито, що пов'язано зі значним розвитком внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Для цього історичного етапу розвитку нашої країни характерна заміна прямих податків натуральними повинностями на будівництві доріг, мостів, фортець, що свідчило про нерозвинутість товарно-грошових відносин.
Державні доходи Київської Русі зосереджувалися у скарбниці київського князя і складалися з данини, судових зборів, мита, прибутків з княжих маєтностей, воєнної здобичі та дарунків князям. Існувала система доходів і видатків окремих князівств, які входили до складу Русі.
Види податків, їх розміри та порядок сплати встановлював князь. Приватні доходи князя не були відокремлені від державних, а також не було контролю за їх використанням.
Державні видатки відповідали історичним умовам та соціально-економічному устрою країни і спрямовувалися на утримання княжого двору, дружини, апарату управління, будівництво мостів, доріг, церков тощо. Кожен князь проводив свою фінансову політику, яку закріплював у певних нормативних Документах. Так, Ярослав Мудрий видав збірник законів "Руська правда", у якому регламентувалися і фінансові питання. Для збирання данини, мита і контролю за виконанням повинностей князь призначав особливих чиновників - митників, вирників, метальників, мостників, городників.
З розвитком товарно-грошових відносин з'явився і сам термін "фінанси" у XIII столітті. Він в середньовіччя означав обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту.
Термін "фінанси" походить від латинського слова finis, що означає кінець, закінчення, фініш.
На стародавньому світі і в середні віки термін finis застосовувався в грошових відносинах, що виникають між державою (в особі короля, суддів і тому подібне) і населенням. Він виражав остаточний розрахунок, тобто означав завершення грошового платежу.
Особи, що сплатили внески на користь судді, короля різних державних органів, отримували на руки документ, званий fine.
Згодом від назви цього документа відбувся термін financia, який на латинській мові означав грошовий платіж.
У цей же період у деяких державах, наприклад у Німеччині, слово "фінанси" мало негативне значення. Його пов'язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо. Вперше у сучасному тлумаченні термін "фінанси" став застосовуватися у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.
У XVI ст. у Франції латинський термін financia finance, перетворюється на французький термін що означає готівку, дохід. Цей термін використовується в сенсі як сукупність публічних (тобто державних) доходів і витрат і поступово трансформується в сучасне поняття фінансів.
Як історична категорія фінанси є продуктом цивілізації. Вони виникають з появою торгівлі і як похідне від торгівлі. Розподіл праці і розчленовування первісного суспільства на окремі класи привів до розкладання родового ладу і заміни його державою. Велику роль в суспільстві почали грати ті, у кого багато грошей, що сприяло появі купців і капіталу. Розвиток процесу купівлі-продажу товару за гроші викликав появу грошових позик і обмінних пунктів (лавка міняйла), і разом з ними з'являються відсоток, лихварство і банки. Державі для виконання своїх функцій потрібні грошові ресурси, які формуються в добровільній, а ще більше в примусовій формі за допомогою зборів і податків. Все це сприяло створенню фінансів і фінансової системи держави, причому спочатку з'являються фінанси громадян і на їх основі виникають фінанси держави як суспільного інституту.
У докапіталістичних формаціях велика частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення різного роду натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинене тільки в армії. Головними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення воєн, зміст двору монарха, державного апарату; будівництво суспільних споруд (храмів, каналів для зрошувальних систем, портів, дорогий, водопроводів). Головними доходами були: надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами); військова здобич, дань з скорених народів; натуральні і грошові збори і повинності, мита, позики.

На етапі доменіального устрою державна влада вдавалася до добровільних зборів, дарів, пожертв, що мали назву субсидій. Щорічно король скликав представників основних верств населення з метою погодження розмірів субсидій. Після схвалення субсидій суспільні стани самі розкладали загальну суму платежу між окремими територіями, містами та особами переважно відповідно до Майнового достатку або просто поголовно (прообраз подушного і майнового податків). Первинними формами оподаткування були саме майнове і подушне, °скільки вони не потребували додаткових витрат на адміністрування.
На початковому етапі розвитку сфери оподаткування існувало багато пільг, які встановлювалися для найбільш впливових осіб (духовенство, дворянство).
Так у Запорізькій Січі застосовувалися податкові пільги у вигляді повного або Часткового звільнення від сплати податків за особливі заслуги в козацькій службі, у зв'язку зі старістю або через низькі доходи. Однак ці пільги в основному надавалися козакам, у той час як більшість податків покладалася на не козаків, а на посполитих та населення, що проживало у паланках. Такий стан вказує на суспільну неуніверсальність оподаткування в Січі.
З розкладанням феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення почали набувати грошові доходи і витрати держави; частка натуральних зборів і повинностей різко скоротилася.
У податковій системі XVII-XVIII ст. регалії змінюються непрямими податками, переважно на товари широкого вжитку, які сплачували всі соціальні групи населення без урахування податкового імунітету. У Російській імперії непрямі податки займали більше половини доходів державного бюджету і включали акцизи на сіль, цукор, тютюн, сірники, гас та багато інших товарів. Політика уряду полягала в тому, що на дешеві товари встановлювалися вищі ставки акцизу, ніж на дорогі.
На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави і ресурсами монарха або царя: монархи розпоряджалися засобами країни як своєю власністю. З виділенням державної казни і повним відділенням її від власності монарха (ХVІ-ХVІІ ст.) виникають поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.
Державні фінанси послужили могутнім важелем первинного накопичення капіталу, що відбувався в ХVІ-ХVІІІ ст. З колоніальних країн в метрополії притікали величезні багатства, які у будь-який момент могли бути використані як капітал. Державні позики і податки широко використовувалися в продуктивних цілях для створення перших капіталістичних підприємств. Важлива роль в створенні первинних капіталів належала системі протекціонізму, яка дозволяла першим капіталістам встановлювати на вироблювані промислові вироби високі ціни, отримувати високі прибутки, які в значній частині прямували на розширення виробництва. Особливістю фінансових відносин на місцевому рівні у XIV-XV ст. було їх формування під впливом Магдебурзького права, однак воно обмежувалося литовськими князями і польськими королями.
Державні фінанси Запорізької Січі були сформовані під впливом законодавства Литви і Польщі та пристосовані до конкретних умов і часу. Скарб був сховищем грошей і цінностей, архівом, складом військових клейнодів і оздоб, арсеналом бойових припасів і зброї. Шафар як державний казначей приймав доходи, видавав гроші й речі, вів облік коштів та інших цінностей. До фінансової старшини ще входили два підшафарія і кантаржі (хранитель мір і ваг).
До державних доходів січового скарбу належать кошові домени і регалії, мито, внутрішні податки, грошове і матеріальне забезпечення з боку Польщі, Росії та Гетьманщини, військова здобич та ін. Державні видатки здійснювалися за такими напрямами:
  • внутрішні (утримання церков, адміністрації, забезпечення козацької служби, поточне утримання січового господарства);
  • зовнішні (утримання війська інших держав під час бойових дій, дари іноземним правителям та ін.)

В управлінні Запорізької Січі й Гетьманщини найбільшими повноваженнями володів гетьман, який очолював виконавчу та військову владу, мав право вводити податки і розподіляти кошти державної скарбниці, конфіскувати і дарувати маєтки. Для здійснення своїх повноважень він видавав універсали.
У розвитку державних фінансів України виділяють два періоди Гетьманщини. У перший за гетьманства Б. Хмельницького (1648-1657 pp.) державні доходи формувалися за польським зразком. Державні витрати у шість разів перевищували доходи. У другий період, що почався з моменту укладання Андрусівського миру (1667 p.), державні доходи включали натуральні й грошові податки, основу яких становили податки на споживання і промисли.
Спочатку приватні гетьманські та державні доходи були з'єднані. З розвитком господарства відбувалося реформування державного скарбу і відокремлення особистих гетьманських доходів. Вперше цю реформу було проведено за гетьмана І. Брюховецького. Пізніше такий принцип організації державних фінансів був продовжений П. Орликом, Д. Апостолом та К. Розумовським.
У 1710 р. були проголошені "Пакти й Конституція прав і вольностей Запорізького Війська", у яких сформульовані такі напрями організації бюджетних відносин: чітка і зрозуміла структура управління бюджетними коштами; компетентність, порядність і добровільна згода на виконання роботи підскарбів; боротьба з корупцією за організації функціонування урядового апарату; розмежування доходів урядовців та військового скарбу; чіткі ставки податків, контроль за ухиленням від сплати зборів; підзвітність за використані кошти.
Удосконаленням скарбового діловодства займались гетьмани Д. Апостол і К. Розумовський. Д. Апостол встановив точний бюджет, який у 1731 р. досяг 144 тис. крб на рік.
У XVIII столітті трактування поняття фінансів як державного господарства мало подальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси - формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. Форми та методи мобілізації коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки держав.
Форми одержання коштів союзами публічного змісту були зумовлені, в свою чергу, формами господарства. При натуральному господарстві переважали податки у натуральній формі, при недостатньому рівні розвитку приватної власності держава задовольняла потреби експлуатацією своїх земель. Тоді, коли розшарування громадян у державі за розміром доходів було незначним, існувало переважно загальне майнове оподаткування. З розвитком приватної власності, коли з'явилися великі господарські структури в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, виникли й різці форми мобілізації коштів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

2.1. Виникнення товарно-грошових відносин та формування фінансів

  1. Моделювання управління грошовими потоками
    Управління грошовими потоками суб'єкта господарювання передбачає здійснення послідовного та цілеспрямованого впли­ву на формування грошових потоків з метою досягнення визна­чених цілей. При цьому управління грошовими потоками являє собою цілісну систему - модель управління грошовими пото­ками, організація якої на підприємстві включає вирішення таких питань: - структурування . моделі управління
  2. ПЕРЕЛІК ПРОГРАМНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ
    1. Структура вхідних грошових потоків на підприємстві та їх характеристика. 2. Зміст і завдання управління вхідними грошовими потоками. 3. Принципи управління грошовими потоками та їх характеристика. 4. Стадії управління грошовими потоками. 5. Фактори, що впливають на абсолютну суму грошового потоку, - виручка від реалізації продукції. Шляхи збільшення абсолютної суми грошового потоку. 6.
  3. Зміст
    7.1. Поняття та види грошових потоків корпорації. 7.2. Розрахунки грошових потоків. 7.3. Інструментарій управління грошовими потоками. 7.4. Формування грошових активів корпорації. 7.5. Аналіз грошових активів корпорації та їх оптимізація.
  4. Основні поняття
    Ринкова інфраструктура - сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують ринок і забезпечують безперервність його функціонування, умови нормального розвитку ринкових відносин. Фінансова інфраструктура - цілісна сукупність підприємств та організацій - учасників сфери обслуговування фінансових послуг. Є підрозділом ринкової інфраструктури. Фінансова політика - спосіб впливу фінансових
  5. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ФІНАНСІВ
    Фінанси[5] - одна з найбільш важливих і складних еко номічних категорій. Без фінансів неможливе функціонування держави і практична діяльність суб'єктів господарювання, оскі- льки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Як історична категорія фінанси виникли одночасно з
  6. Об'єктивна необхідність та суть фінансів
    Фінанси - це складна, багатогранна економічна категорія, яка склалася історично. Термін "фінанси" походить від латинських слів "finantio", "finantia", що в перекладі означає обов'язковий грошовий платіж на користь держави. Фінанси у своєму розвитку пройшли певну еволюцію. Вони виникли одночасно з появою держави і найпершою формою фінансових відносин були податки. Згадки про них є в багатьох
  7. Самостійна робота
    1. Визначити, правильні чи неправильні такі твердження: - правильні (П); - неправильні (Н). 1. Спочатку термін «fіпаnsіа» означав податкові надходжен ня в бюджет. 2. Матеріальною основою фінансів є гроші. 3. Розподільна функція фінансів проявляється через заходи фі-нансового впливу. 4. Фінансові відносини за своєю природою є розподільчими. 5. За хронологією виникнення першою є бюджетна
  8. 2. Сутність та об'єктивна необхідність фінансів
    З огляду на багатоплановість прояву фінансових відносин існують різні підходи до визначення економічної суті поняття "фінанси". По-перше, фінанси - це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів. По-друге, фінанси - це сукупність об'єктивно зумовлених економічних відносин, що мають розподільчий характер,
  9. 1. Фінанси і їх місце в системі суспільних відносин
    Фінанси - одна з небагатьох економічних категорій, яку досліджують майже всі напрямки економічної науки. Найчастіше фінанси розглядають через призму історичних, економічних та юридичних підходів. Термін "фінанси" походить від латинського "finantia", що в перекладі означає "платіж". Вперше він був застосований на практиці в Італії у XIIIст. Зокрема, у Флоренції,
  10. Запитання. Завдання
    Охарактеризуйте фінансову політику України на сучасному етапі економічного розвитку. Які існують проблеми організації фінансових відносин у період переходу до ринкової економіки? Проаналізуйте негативні явища у фінансовій політиці України, причини їх виникнення і можливі варіанти дій щодо їх недопущення в умовах ринкової трансформації економки. Поясніть сутність фінансової політики як
  11. РОЗДІЛ 2. Управління фінансово - виробничою діяльністю і капіталом суб'єкта господарювання
    Значення грошових потоків у діяльності підприємства. Класифікація і оптимізація грошових потоків. Принципи управління грошовими потоками. Складання звіту про рух грошових коштів. Зміст і завдання управління вхідними і вихідними грошовими потоками. Зміст і завдання управління прибутком підприємства. Управління прибутком від операційної діяльності. Фактори, що впливають на формування прибутку.
  12. Соціально-економічна суть і функції бюджету держави
    Державний бюджет - складова ланка державних фінансів. Функціонування бюджету держави визначається такими причинами: існуванням товарно-грошових відносин; функціонуванням держави; потребами розширеного відтворення. Бюджет держави можна розглядати з трьох позицій (рис. 6.1). За економічним змістом За матеріальним змістом За формою прояву система фінансових відносин
  13. 1. Сутність і форми прояву фінансів підприємств. Їх функції
    Фінанси підприємств являють собою систему грошових відношень, що виражають формування і використання грошових фондів у процесі кругообігу ресурсів підприємства, формування його грошових прибутків і накопичень. В даний час доцільно виділити самостійну групу внутрішніх фінансових відносин, що складаються: у підприємства зі своїми працівниками (з приводу розподілу прибутку: виплати за паї у
  14. Поняття грошового потоку
    У фінансовій літературі грошовий потік розглядається як стійка сукупність розподілених у часі процесів надходження та вибуття грошових коштів, що генеруються суб'єктом господарю­вання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Грошовий потік можна визначити як сукуп­ність послідовно розподілених у часі подій, які пов'язані із відо­собленим та логічно
  15. Роль та місце фінансів у корпорації. Фінансове навколишнє середовище
    Сучасні підходи до визначення ролі та місця фінансів у корпорації характерні тим, що їх прибічники розглядають фінанси як систему грошових відносин, які опосередковують кругообіг основного та оборотного капіталу, утворення й використання прибутку, амортизаційного, резервного та інших фондів, взаємовідносини, що виникають всередині корпорації між її підрозділами, з ринком фондових цінностей, а
  16. 5.1. Зародження та розвиток податків
    Процес виникнення та становлення податків як особливої форми соціальних відносин пройшов декілька етапів. Першиметапом протоподаткових відносин є первіснообщинний лад. Особливість цього етапу полягає в зародженні податкових відносин у формі добровільних пожертв членів суспільства на релігійні потреби або на потреби вождів племені. Своєрідною формою оподаткування є також військова здобич та
  17. Лекція 2. Фінансова система.
    1. Поняття фінансової системи та її структура. 2. Державні централізовані фінанси. 3. Децентралізовані фінанси. - 1 - Фінансова система - це форма організації фінансових відносин в країні. За внутрішньою будовою фінансова система - це сукупність відносно обособлених фінансових відносин, які взаємопов'язані між собою та відображають специфічні форми і методи розподілу і перерозподілу ВВП.
  18. ЗМІСТ
    ПЕРЕДМОВА............................................................................... РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ ЯК ПІЗНАННЯ СУТНОСТІ ФІНАНСІВ.................................................................. 1.1. Фінанси як економічна категорія.................................................... 1.2. Предмет і метод фінансової науки................................................. 1.3. Функції фінансів........................................................................ 1.4. Фінансова система та її основні елементи......................................... РОЗДІЛ 2. ГЕНЕЗИС І ЕВОЛЮЦІЯ ФІНАНСІВ.................................
  19. 1.1. Необхідність та сутність фінансів
    Виникнення фінансів пов'язане з розвитком товарно-грошових відносин і розвитком держави як органу влади. Фінанси досягли найбільшого розвитку у ХХ ст., коли значно розширились функції держави і стали провідними товарно-грошові відносини. Основними причинами виникнення фінансів є: - поглиблення суспільного розподілу праці в результаті закономірного розвитку суспільно виробничих відносин; -