« Попередня Наступна »

Визначення вартості капіталу


Проблеми формування і використання капіталу підприємства, управління його вартістю і структурою досліджували зарубіжні і вітчизняні вчені-економісти: Ю. Брігхем і JI. Гапенський; Р. Брей- лі; С. Майєрс; І. А. Бланк; В. В. Бочаров; В. В. Ковальов; Є. С. Стоя­нова; Т. В. Теплова.
У своїх працях автори відзначають, що управління капіталом (пасивами балансу) здійснюється за допомогою оцінки його вар­тості.
Вартість капіталу відбиває ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі.
Приймаючи рішення про застосування (залучення) будь-якого джерела (ресурсу), важливо оцінити вартість цього джерела. Вар­тість капіталу (cost capital) - це відносна величина витрат на об­слуговування складових капіталу. Окремі складові капіталу мають різну вартість. Ця вартість відображається у відносних величинах як процентна ставка (річні проценти).
Концепція ціни капіталу являє собою одну з базових в теорії капіталу. Але вона не зводиться тільки до визначення процентів, які підприємство мусить сплатити власникам за використання їх капіталу. Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності, нижче розміру якої підприємство не повинно приймати будь- яких рішень інвестиційного характеру.
Вартість капіталу використовується як:
- вимірювач дохідності поточної діяльності підприємства;
- базовий критерій ефективності фінансових інвестицій;
- механізм управління структурою капіталу;
- критерій ефективності лізингових операцій (якщо вар­тість обслуговування лізингу перевищує ціну капіталу підпри­ємства, то застосовувати фінансовий лізинг для підприємства невигідно);
- вимірювання рівня ринкової ціни підприємства (ціна під­приємства - це величина власного капіталу). Зниження ціни ка­піталу супроводжується зростанням ринкової вартості підприємст­ва, і навпаки. (Цей взаємозв'язок чітко проявляється в діяльності акціонерного товариства. Якщо ціна акцій на фондовому ринку змінюється (піднімається - знижується), то змінюється і вар­тість капіталу товариства.)
Отже, в основу управління вартістю капіталу має бути по­кладено підвищення ринкової вартості підприємства.
Ринкова вартість капіталу підприємства не зменшиться, якщо воно зможе забезпечити власникам певну дохідність.
Приймаючи фінансові рішення, менеджер мусить оцінити ва­ртість кожної складової капіталу і комбінації різних елементів у загальній вартості капіталу. Ця загальна вартість капіталу під­приємства, як ставка дисконтування під час приведення майбут­ніх грошових потоків до поточних умов (моменту), дасть змогу отримати поточну оцінку капіталу.
Оцінка і порівняння різних складових капіталу уможливлює вибір найдешевшого способу довгострокового фінансування, тобто формування цільової структури капіталу. Наприклад, якщо вартість складової капіталу - банківський (довгостроковий) кредит - 22 % річних, вартість капіталу у вигляді облігаційної позики - 23 % річних; вартість власного капіталу - 24 % річ­них, а дохідність проекту дорівнює 25 % річних, то в цьому ви­падку найдешевшим джерелом у структурі капіталу буде банків­ський кредит.
Отже, будь-яке підприємство фінансує свою діяльність із різ­них джерел. Кожне джерело коштів, як зазначалося, має свою ва­ртість (тобто витрати на забезпечення певного джерела). Мене­джер підприємства повинен оптимізувати загальну суму витрат на обслуговування різних джерел формування капіталу.
Узагальнюючим показником, що відображає мінімальну нор­му прибутку, яку отримують інвестори від своїх вкладень, є се­редньозважена вартість капіталу (СЗВК - WACC).
Для визначення СЗВК (WACC) застосовується формула:

де СЗВК - середньозважена вартість капіталу, %;
В, - вартість /-то джерела коштів, %;
Ч, - частка /-то джерела в загальній сумі капіталу, %; п - кількість джерел (/' = 1, 2, 3,... п).
Виходячи з наведеного алгоритму визначимо середньозваже­ну вартість капіталу.
Таблиця 7.1
ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНОЇ ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ ПО ПІДПРИЄМСТВУ (ЦИФРИ УМОВНІ) bgcolor=white>1. Зовнішні:
Джерела коштів Сума (облікова оцінка), тис. грн Частка джерела в загальній сумі, % Вартість джерела, %
- короткострокові послуги 7000 28,0 9,1
- довгострокові фінансо­ 3000 12,0 4,7
ві зобов'язання
- звичайні акції 8000 32,0 12,4
- привілейовані акції 4500 18,0 21,4
2. Внутрішні:
- нерозподілений прибу­ 2500 10,0 15,2
ток
Усього 25 000 100,0

Процентні частки окремих складових капіталу, наведені в табл. 7.1, використовуються для визначення середньозваженої вартості капіталу. Отже, визначаємо середньозважену вартість капіталу

Звідси середньозважена вартість капіталу (або рівень витрат) для підтримання економічного потенціалу підприємства, виходя­чи з наведеної структури джерел (зовнішніх і внутрішніх), стано­вить 12,46 %.
Показник середньозваженої вартості капіталу підприємства використовується в аналізі під час вибору інвестиційних проек­
тів. Тобто якщо норма рентабельності інвестицій (IRR) буде бі­льшою середньозваженої вартості капіталу (СЗВК), рішення що­до прийняття проекту має бути позитивним. Якщо показник IRR буде меншим за СЗВК, проект приймати не доцільно, і якщо IRR дорівнюватиме СЗВК, в цьому випадку проект не принесе під­приємству ні прибутку, ні збитків.
Показник СЗВК може змінюватися під впливом зміни вартості окремих елементів капіталу. Тому менеджер повинен постійно вносити корективи в розрахунки й у визначений показник - СЗВК.
Для оцінки вартості капіталу підприємства у звітному періоді, використовуються показники, які пов'язані з оцінкою окремих його елементів і які відображені у звітному балансі.
Розрахунок показника СЗВК підприємства на плановий про­гнозний період має певну невизначеність, яка обумовлена як зов­нішніми факторами - станом фінансового ринку, так і внутрі­шніми - динамікою прогнозних фінансових результатів підприєм­ства, його платоспроможністю.
Важливим для підприємства є визначення взаємозв'язку оцін­ки поточної і майбутньої вартості СЗВК. Такий взаємозв'язок до­сягається за допомогою показника граничної вартості капіталу (ГВК). Цей показник відображає приріст СЗВК до суми кожної нової одиниці капіталу, який додатково залучається підприємством.
Гранична вартість капіталу відображає ті витрати, які під­приємство понесе для відтворення планової структури капіталу з урахуванням змін на фінансовому ринку. Наприклад, підприємс­тву для розширення виробництва необхідні додаткові джерела фінансування. Ці джерела можна отримати тільки на фінансово­му ринку. У цьому випадку вартість капіталу на плановий (про­гнозний) період буде граничною.
Визначення граничної вартості капіталу (ГВК) здійснюється за такою формулою:


де

приріст середньозваженої вартості капіталу в про- ihobomvI пеоіолі. %:
гнозному (плановому) періоді, %;
ДК - приріст усього капіталу в прогнозному періоді, %.
Обсяг власних і залучених коштів на кожному етапі розвитку підприємства має свою межу. Так, збільшення власного капіталу за рахунок прибутку має обмеження, яке обумовлено загальною сумою прибутку; збільшення випуску емісійних цінних паперів
буде можливим тільки за високого рівня дивідендних і процент­них виплат акціонерам і кредиторам.
Залучення додаткового банківського кредиту супроводжуєть­ся підвищенням кредитного і процентного ризиків. Усе це повин­но враховуватись під час прийняття інвестиційних рішень.
Граничну вартість капіталу доцільно порівнювати з очікува­ною нормою прибутку за окремими операціями, здійснення яких потребує додаткового капіталу.
При цьому очікувана норма при­бутку має бути вищою за граничну вартість капіталу.
Прийняття рішення про додаткове залучення капіталу об'єк­тивно передбачає визначення межі ефективного його викорис­тання. З цією метою розраховується показник «гранична ефекти­вність капіталу» (ГЕК):

де ДРК - приріст рівня рентабельності капіталу, %;
ДСЗВК- приріст середньозваженої вартості капіталу, %.
Визначені показники у звітному періоді і на прогнозний (пла­новий) період дають змогу прийняти рішення щодо формування ефективної вартості капіталу підприємства.
7.4.2. Поняття структури капіталу та її оптимізація
Під структурою капіталу розуміють співвідношення між влас­ним і позичковим капіталом. Власний і позичковий капітал ма­ють певну відмінність, яка випливає з різного рівня дохідності останніх і рівня ризику для власників цього капіталу.
Оцінка і порівняння вартості різних елементів капіталу дають можливість сформувати цільову структуру капіталу.
Підприємства, визначаючи поточні і стратегічні цілі, аналізу­ючи фактори (внутрішні і зовнішні), установлюють цільову стру­ктуру капіталу. Але цілі (виходячи зі зміни умов) можуть зміню­ватися в часі. Однак у будь-який момент підприємство, маючи відповідну структуру капіталу, приймає фінансові рішення, які сумісні з цільовою структурою.
Процес управління активами підприємства, який передбачає іростання прибутку, у фінансовому менеджменті характеризуєть­ся показником «ліверидж». У буквальному розумінні «ліверидж»
означає невелику силу (важіль), за допомогою якого можна під­німати важкі предмети з меншими зусиллями. У фінансовому менеджменті термін «ліверидж» (важіль) означає, що зміна будь- якого фактора (обсягу реалізації, постійних витрат) зумовлює значні зміни результату (операційного прибутку, дохідності вкла­дених коштів).
Існують три види лівериджу:
S операційний;
J фінансовий;
S комбінований.
Операційний ліверидж (важіль) характеризує потенційну можливість впливу на операційний і чистий прибуток підприєм­ства. Тобто інструментом операційного лівериджу є співвідно­шення постійних і змінних витрат і зміна обсягу реалізації за ін­ших незмінних умов, що зумовлює зміни прибутку.
Ефект операційного лівериджу, або сила його впливу, визна­чається відсотковою зміною операційного прибутку у разі зміни обсягу реалізації.
Якщо'операційний ліверидж визначає використання основно­го капіталу, то фінансовий ліверидж стосуються використання позичкового (залученого) капіталу - боргових зобов'язань і привілейованих акцій. Фінансовий ліверидж характеризує взає­мозв'язок загального і чистого прибутку.
Для будь-якого акціонерного товариства важливого значення набуває правило, за яким як власні, так і залучені кошти забезпе­чують прибуток; сприяють підвищенню дохідності власного капі­талу. Таке підвищення рентабельності власного капіталу у фінан­совому менеджменті називається ефектом фінансового важеля (лівериджу).
Ефект фінансового важеля (лівериджу) - це прирощення до рентабельності (збільшення рентабельності) власного капіта­лу, яке отримано в результаті зміни структури пасиву балансу, тобто використання кредиту, незважаючи на те, що ця складова має планову основу.
Розглянемо приклад щодо визначення і з'ясування показника «ефект фінансового лівериджу». Як приклад розглянемо два під­приємства з однаковим рівнем рентабельності активів, але з різ­ною структурою пасиву балансу (табл. 7.2).
Як бачимо з наведених даних, два підприємства отримують однаковий прибуток (17,5 тис. грн), але підприємство «А» - тільки за рахунок використання капіталу, який покриває акти­ви балансу. Рентабельність власного капіталу по підприємству
«А» дорівнює 25 % (17,5 : 70 х 100), тобто збігається з дохід­ністю його активів. Підприємство «В» з тієї ж суми прибутку (17,5 тис. грн) повинно сплатити проценти за кредит. За умо­ви, що середня ставка за кредит дорівнює 15 %, фінансові ви­трати на заборгованість становлять 5,25 тис. грн (35 тис. грн х х 15 %). На покриття інших витрат залишається 12,25 тис. грн (17,5 тис. грн - 5,25 тис. грн). У цьому випадку рентабельність підприємства «В» буде 35 % (12,25 : 35 х 100). Отже, за одна­кової рентабельності активів у підприємства «А» і «В» скла­лися відмінності в рентабельності власного капіталу. Ця від­мінність випливає із структури пасиву балансу. Різниця в рентабельності в 10 % (35 % - 25 %) і має назву ефекту фі­нансового важеля (ЕФВ).
Таблиця 7.2
ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ГІО ДВОХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Показник Підприємства
«А» «В»
1. Рентабельність активів, % 25 25
2. Пасив балансу, тис. грн 70 70
У тому числі:
власний капітал 70 35
залучений капітал - 35
3. Актив балансу, тис. грн 70 70
4. Бухгалтерський прибуток, тис. грн
(ряд. 1 х ряд. 3 : 100) 17,5 17,5

Комбінований ліверидж (ефект комбінованого важеля) пока­зує зміну чистого прибутку залежно від зміни обсягу виробницт­ва продукції (робіт, послуг).
Операційний ліверидж породжує зміни в обсязі реалізації і цим впливає на дохід. Якщо фінансовий ліверидж накладається на операційний, зміна валового доходу (в міжнародній практиці EBIT - earnings befor interest and taxes - доходи до сплати про­центів і податків) буде суттєво впливати на прибуток, який при­падає на одну акцію. Якщо підприємство має значний як опера­ційний, так і фінансовий ліверидж, то в цьому разі невелика зміна в обсязі реалізації може зумовити значні коливання в доходах на акцію.
Ефект комбінованого лівериджу визначено в розмірі 5,1. Заплановано збільшення обсягу продажу від 19 до 22 тис. грн. Визначити дохід на акцію за обся­гу реалізації в 22 тис. грн, якщо вартість акції за обсягу продажу 19 тис. грн дорівнювала 3 грн.
Розв язок:
1) Визначимо процент зміни обсягу продажу (22 : 19 х 100) = = 5,8 %.
2) Визначимо вплив зміни обсягу продажу на зміну вартості акції (15,8 х 5,1) = 80,6 %.
3) Нове значення доходу на акцію було б таке:
Дохід на акцію за обсягу продажу 22 тис. грн = Дохід на ак­цію за обсягу 19 тис. грн + Дохід на акцію за обсягу 22 тис. грн х х 0,806 = 3 грн + 2,42 грн = 5,42 грн.
Корисність концепції ступеня лівериджу полягає в тому, що вона дає змогу встановити вплив зміни обсягу реалізації на при­буток для власників звичайних акцій і, крім того, дає змогу ви­явити залежність між операційним і фінансовим лівериджем. Концепція може бути використана підприємством (товариством) для того, щоб показати, що рішення автоматизувати і фінансува­ти придбання нового обладнання за допомогою випуску обліга­цій спричинить ситуацію, де певний спад (10 %) у продажу при­зведе до значного (50 %) спаду в прибутках. Тоді як різне співвідношення операційного і фінансового лівериджу викличе зменшення прибутку тільки на 20 %.
Під оптимальною структурою капіталу слід розуміти таке співвідношення між власним і позичковим капіталом, яке забез­печить оптимальне поєднання ризику і дохідності, що сприятиме підвищенню ціни акції.
Мета управління структурою капіталу - мнімізувати ви­трати на залучення довгострокових джерел фінансування і цим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними коштів.
Оптимізація структури капіталу є однією зі складних проблем у фінансовому менеджменті. Процес оптимізації структури капі­талу проводиться в такій послідовності:
1. Аналіз складу капіталу в динаміці (визначити показники ефективного використання складових капіталу та їх використан­ня - коефіцієнт фінансової незалежності; заборгованості, спів­відношення між довго- і короткостроковими зобов'язаннями; оборотність і рентабельність активів і власного капіталу.
1. Оцінка основних факторів, які визначають структуру капі­талу (галузеві особливості; кон'юнктура товарного і фінансового ринків; рівень прибутковості поточної діяльності підприємства; рівень податків, які сплачує підприємство; ступінь концентрації акціонерного капіталу).
2. Оптимізація структури капіталу за критерієм дохідності власного капіталу.
Ураховуючи ці етапи, підприємство визначає на плановий прогнозний період найбільш прийнятну для себе структуру капі­талу.
7.4.1.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Визначення вартості капіталу

  1. ТЕМА4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА її ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
    Необхідність і значення визначення вартості грошей у часі. Фактори, що впливають на зміну вартості грошей у часі. Вплив інфляції на зміну вартості грошей. Ризик та його вплив на зміну вартості грошей. Нарахування простих і складних процентів. Майбутня вартість грошей та її зміст. Поняття компаундування. Розрахунок майбутньої вартості грошей з урахуванням ануїтетів. Теперішня вартість грошей та
  2. Тема 4. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках
    Ключові поняття: гроші, вартість, простий відсоток, складний відсоток, ануїтет, компаундування, дисконтування. 4.1. Методичний інструментарій оцінювання вартості грошей у часі та його застосування у фінансових розрахунках 4.2. Визначення майбутньої вартості грошей у фінансових розрахунках 4.3. Визначення теперішньої вартості грошей у фінансових розрахунках Контрольні запитання
  3. Тема 4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
    Ключові поняття: гроші, вартість, простий відсоток, складний відсоток, ануїтет, компаундування, дисконтування. 4.1. Методичний інструментарій оцінювання вартості грошей у часі та його за­стосування у фінансових розрахунках. 4.2. Визначення майбутньої вартості грошей у фінансових розрахунках. 4.3. Визначення теперішньої вартості грошей у фінансових розрахунках. Контрольні запитання.
  4. ТЕРМІНОЛОГІЧНИМ СЛОВНИК ОСНОВНИХ понять (КАТЕГОРІЙ)
    Компаундирування - визначення майбутньої вартості грошей. Компаундируванпя просте - визначення майбутньої вартості грошей, вкладених водночас на певний термін під певний процент. Компаундирування звичайної ренти - визначення майбутньої вартості ренти, виплати по якій проводяться у кінці кожного періоду. Компаундирування вексельної ренти - визначення майбутньої вартості ренти, виплати по якій
  5. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА її ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
    ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА її ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ
  6. ПЕРЕЛІК ПРОГРАМНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ
    1. Капітал і його сутність. 2. Визначення вартості капіталу. 3. Сутність власного капіталу підприємства. 4. Складові власного капіталу та їх характеристика. 5. Визначення ціни капіталу. 6. Визначення ціни акціонерного капіталу. 7. Визначення ціни нерозподіленого прибутку. 8. Оптимізація структури капіталу. 9. Вплив структури капіталу на фінансування акціонерного товариства. 10. Структура
  7. ТЕМА 4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
    ТЕМА 4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ
  8. ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
    1. Компаундирування - це... а) визначення майбутньої вартості грошей; б) визначення поточної (теперішньої) вартості грошей. 2. Компаундирування відстроченої ренти - це... а) визначення майбутньої вартості грошей, вкладених водночас на певний термін під певний процент; б) визначення майбутньої вартості грошей, вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний процент, вклади по
  9. Контрольні запитання
    1. У чому полягає концепція оцінювання вартості грошей у часі? 2. Яким основним інструментарієм користуються при оцінюванні вартості грошових активів у часі? 3. Схарактеризуйте методи нарахування відсотків. 4. Дайте визначення поняттям дискретного і безперервного грошових потоків. 5. Визначте поняття «ануїтет» та наведіть приклади ануїтетних платежів. 6. Розкрийте поняття простого і
  10. ТЕМА 7. ВАРТІСТЬ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ
    Сутність капіталу підприємства, його класифікація. Визначення загальної потреби в капіталі. Фактори, що впливають на обсяг капіталу. Власний капітал та його формування. Характеристика статутного, пайового та резервного капіталу. Нерозподілений прибуток. Управління формуванням власного капіталу. Позичковий капітал та його характеристика. Довгострокові фінансові зобов'язання. Короткострокові
  11. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості
    Даний процес базується на визначенні попередньої оцінки вартості власного і позиченого капіталу, за різними умовами його залучення, на основі багатова­ріантних розрахунків середньозваженої вартості
  12. Контрольні запитання
    1. Які основні підходи до оцінювання цінних паперів Ви знаєте? 2. За якою схемою здійснюється оцінювання первинних цінних паперів? 3. Як розрахувати поточну вартість купонної облігації? 4. Які фактори впливають на ціну облігації? 5. За якою моделлю здійснюється оцінювання безкупонних облігацій? 6. У чому полягають особливості оцінювання привілейованих акцій? 7. Яка базова модель ринкової
  13. Тестові завдання
    Тес т 1. Основним інструментарієм оцінювання вартості грошей у часі: 1) дисконтування; 2) відсоткова ставка; 3) облікова ставка; 4) приведена вартість. Тес і' 2. Концепція вартості грошей в часі полягає в тому, що: 1) вартість грошей змінюється з причини часового фактора; 2) сьогоднішні гроші завжди мають більшу вартість, ніж вчорашні; 3) вартість грошей з часом змінюється з урахуванням
  14. Функції бух. обліку
    1. Інформаційна - забезпечення інформації про фін. стан і діяльність п-ва. 2. Контрольна - у необхідності контролю збереження та ефективного використання ресурсів п-ва. 3. Оцінююча - вимір і оцінка ресурсів, визначення вартості і собівартості продукції для розрахунку результату діяльності п-ва. Для відображення госп. операцій застосовують такі вимірники: натуральні - забезпечують кількісне і
  15. А. М. Поддєрьогін. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ,2005. - 535 с., 2005
  16. Зміст
    16.1. Базова модель оцінювання фінансових активів (DCF- модель). 16.2. Оцінювання облігацій. 16.3. Оцінювання безкупонних облігацій. 16.4. Визначення вартості привілейованих акцій. 16.5. Оцінювання простих акцій.