« Попередня Наступна »

Вплив азіатської кризи на фінансову ситуацію в інших країнах світу


Як показує аналіз, фінансова криза в Південно-Східній Азії не викликав його гострої спалаху в інших регіонах світу, хоча в окремі періоди і ускладнив ситуацію на фінансових ринках. Такий висновок випливає, зокрема, з огляду, опублікованого в журналі "Світова економіка і міжнародні відносини" (1998. № 7. С. 41-46). Правда, наведені там цифри і факти відносяться до підсумкам 1997 г. - перший так званого кризового року. Але і в 1998 р також не було офіційних публікацій, що свідчать про кризу фінансових ринків, наприклад, в США і Європі, який загальмував б їх економічне зростання.
Відповідно до публікації в названому вище журналі, у розвинених державах - членах ОЕСР ВВП в 1997 р виріс на 3%. Рекордний за тривалістю економічний підйом спостерігався в США. Порівняно повільне, але стабільне поліпшення кон'юнктури було в Європі. Найбільше зростання (понад 3%) показали 11 країн: Австралія, Канада, Фінляндія, Греція, Ірландія, Мальта, Голландія, Португалія, Іспанія, Англія і США. Темпи приросту внутрішніх цін залишалися низькими - 2,3% за рік. Основні фактори низької інфляції - скорочення дефіциту держбюджету, зростання продуктивності праці, досягнутий, зокрема, за рахунок посилення глобальної конкуренції. Сформувалася відносно стабільна динаміка курсів провідних валют при істотному зміцненні позицій американського долара. Знизилася безробіття - до 7,2%.
Тривав стійкий і збалансований економічний ріст у США. За 1997 р реальний приріст ВВП тут склав 3,7%; в тому ж році завантаження виробничих потужностей у промисловості досягла найвищого рівня за останні два роки. Найбільш швидко ріс випуск автомобілів і комп'ютерів. Високі темпи поста спостерігалися також в електротехнічній, хімічної, авіаційної, деревообробної та харчовій галузях. Інтенсивно розширювалося житлове будівництво, стимулюючи виробництво будівельних матеріалів і побутової техніки. Минулий 1998 виявився для США роком процвітання. За заявою президента країни в його посланні Конгресу, профіцит (перевищення доходів над витратами) державного бюджету США перевищив 70 млрд дол., Що в 3,5 рази перевищує весь обсяг федерального бюджету Росії на 1999 р в доларовому вираженні. Темп зростання заробітної плати в Сполучених Штатах до початку 1999 р був в 2 рази вище темпу інфляції. Майже до нуля зводиться безробіття внаслідок створення в країні великої кількості нових робочих місць.
У Європі також тривав економічний підйом. Сумарний обсяг ВВП регіону (у порівнянних цінах за 1997 р) зріс на 2,4%, промислового виробництва - на 3%. Головними чинниками економічного зростання були збільшення споживчих витрат, а також експорт у зв'язку з пониженням курсів європейських валют до долара. У результаті пожвавлення інвестиційного попиту, насамперед в обробній промисловості, склалися умови для прискорення економічного зростання в більшості держав регіону. Рівень безробіття в країнах Європейського союзу знизився до 10,4% від чисельності економічно активного населення, головним чином за рахунок триваючого скорочення чисельності безробітних у Великобританії, Ірландії та Скандинавських країнах. В цілому за 1997 р приріст споживчих цін у Європі склав 1,6-1,8%.
Економічне зростання в Західній Європі тривав і в 1998 р, а початку 1999 р ознаменувалося подією світового значення: 11 держав Євросоюзу ввели в безготівковий оборот єдину валюту - євро. Цьому передувало досягнення високих економічних показників, без чого не можна було вводити єдину валюту. До умов введення євро відносяться наступні:
темпи інфляції не повинні більш ніж на 1,5 процентних пункти перевищувати середній аналогічний показник у трьох країнах з найменшим зростанням цін;
процентні ставки по довгострокових кредитах більш ніж на 2 процентних пункти не повинні перевищувати відповідний середній показник для трьох країн з найменшим зростанням цін;
д Дефіцит державного бюджету не повинен бути більше 3%
До початку 1999 р ці показники досягли або перевершили такі країни, як Німеччина, Франція, Італія, Великобританія (поки до єврозони не приєдналася з інших причин), Іспанія, Нідерланди, Бельгія, Австрія, Фінляндія, Португалія, Ірландія, Люксембург.
Це означає, що фінансова криза в Південно-Східній Азії для країн Європи (як і для США) не став чинником, що дестабілізує економіку і фінанси, незважаючи на те, що європейський і американський капітал має тут значний бізнес. Так, обсяг кредитів, наданих Європою азіатським країнам, склав 350 млрд дол. Експорт готової продукції в ці країни в 1997 р перевищив 200 млрд дол. У контексті допомоги Азії по лінії МВФ і Світового банку європейська частка теж вельми значна - від 30 до 40 % *.
У Японії, яка опинилася в смузі азіатської фінансової кризи, з осені 1997 року, в момент його піку, показники розвитку погіршилися. За попередніми даними, темпи приросту ВВП за
р склали не більше 1%, в той час як в 80-ті роки середні темпи зростання досягали 4%. Проте причиною такої ситуації стали не тільки фінансово-економічна криза в країнах Південно-Східної Азії, але і серйозні структурні проблеми у фінансовій системі самій Японії, зокрема масштабний неповернення боргів. Жорстке скорочення державних інвестицій в цілях зменшення бюджетного дефіциту також стало причиною млявою економічної кон'юнктури. У той же час протягом 1997 зовнішня торгівля Японії росла динамічно, що підтримувало позиції країни як найбільшого міжнародного кредитора. Високої прибутковості експорту сприяв низький курс ієни.
У грудні 1997 р японський уряд оприлюднив пакет заходів зі стимулювання економіки, який включає скорочення прибуткового податку на 2 трлн ієн (15,6 млрд дол.), Випуск спеціальних урядових облігацій на суму 10 трлн ієн (77,8 млрд дол.) З метою стабілізації похитнулася банківської системи країни. Намічено також виділення урядом низькопроцентних позик у сумі 12 трлн ієн (91600000000 дол.) Для дрібних і середніх фірм в умовах скорочення кредитування з боку банків.
Стійка ситуація зберігалася в Китаї. Темпи приросту ВВП та інвестицій тут склали 9-10%, експорт зріс на 16%. На
р прогнозувалося збереження досягнутих в 1997 р темпів ВВП та інфляції при зростанні експорту на 10%.
У щорічній доповіді Економічної та соціальної комісії ООН для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО) зазначається, що в 1996- 1997 рр. китайській економіці, незважаючи на фінансову кризу в Південно-Східній Азії, вдалося здійснити "м'яку посадку" після підтримки двозначних темпів зростання протягом більше трьох років. За останні два роки інфляція в Китаї поставлена ??під ефективний контроль, а темпи зростання економіки знизилися незначно. Вони як і раніше вважаються найбільш високими у світі. Починаючи з 90-х років середньорічний приріст сільського господарства в Китаї становить 4,5%, що значно випереджає темпи зростання чисельності населення, а зростання у сфері послуг щорічно досягав у середньому 8,5% 1.
У країнах, що розвиваються загальний обсяг ВВП наблизився до розвиненим країнам (це співвідношення в 1977 р оцінювався приблизно в 80% від обсягу ВВП розвинених країн). За середньоподушним показниками обсягу ВВП країни, що розвиваються в цілому також поступово скорочують розрив з розвиненими країнами, хоча він все ще разючий. За розрахунками ІСЕМВ, середньодушовий обсяг ВВП та промислової продукції в країнах, що розвиваються становить 15% від рівня розвинених країн, а за обсягом сільськогосподарської продукції - близько 50%. За обсягом ВВП на душу населення в групі країн, що розвиваються з великим відривом лідирують малонаселені нафтовидобувні країни Близького Сходу, практично наздогнав за цим показником розвинений світ.
У Східній Європі 1997 рік - рік виникнення кризи в Південно-Східній Азії - також був періодом економічного зростання. У цьому регіоні виділилася група щодо більш благополучних країн, де зростання ВВП в 1997 р склав: у Чехії - 1,4%, в Угорщині - 3,6, у Польщі - 5,8, у Словенії - 4,0, у Словаччині - 5,8%. Разом з тим стосовно до цим країнам про нормальне функціонування там ринкового механізму можна говорити лише з застереженнями. Для них характерні: невисока ефективність підприємств, зростаючий дефіцит платіжного балансу, проблеми в соціальній сфері, безробіття. Однак кризи фінансового ринку такого розмаху, який випробувала на собі Росія, у ряді країн Східної Європи не спостерігалося, і, мабуть, тому, що, не відкидаючи в цілому монетаристскую теорію, в Чехії, Словаччині, Польщі, наприклад, відмовилися від її деяких елементів . На етапі переходу до ринку ці країни здійснювали державне регулювання не тільки грошової маси, але й частини цін, особистих доходів різних верств населення, курсу національної валюти. Тим самим такий елемент монетаристської політики, як стабільність грошової маси, був досягнутий в основному за допомогою двох елементів антиінфляційної політики: регулювання частині цін і доходів; фіксованим (або обмеженим жорсткими рамками) національним обмінним курсом. Це дозволило названим країнам досягти помітного стабілізаційного ефекту.
На пострадянському просторі, згідно з даними міжнародної статистики, можна виділити кілька груп і країн. У відносно кращому становищі перебувають Прибалтійські держави. Серед них по шляху реформ найбільш просунулася Естонія. Підтримці економіки Прибалтійських країн сприяли такі об'єктивні чинники, як: склалася ще за радянської влади полегшеність структури господарства (вже тоді воно в більшій мірі орієнтувалося на споживача); кваліфікована і дисциплінована робоча сила; доходи від транзиту російської сировини. При цьому значна частина тягаря соціальних витрат в Естонії та Латвії лягла на плечі російськомовного населення.
У країнах СНД в 1997-1998 рр. зберігалася кризова ситуація. У деяких з них (Грузія, Таджикистан) положення посилювалося політичною нестабільністю, тягарем громадянської війни. Доступ на ринки навіть країн СНД обмежувався появою нових митних кордонів, високою вартістю транзиту, а в ряді випадків - фактичної блокадою залізничних магістралей.
Процес роздержавлення економіки (у більшості країн СНД, включаючи Росію, на держсектор припадає менше 1/3 зайнятих, на Україні - 40%, в Білорусії - 65%) ніде поки не привів до підвищення ефективності роботи підприємств. Низькою залишалася інвестиційна активність. У тих країнах, де статистика показувала економічне зростання, життєвий рівень - за мірками передових країн - був вкрай низьким. Навіть за офіційними оцінками, заробітна плата найманих працівників у Росії, Казахстані, в Україні недостатня для утримання сім'ї. В інших державах заробітна плата не досягала прожиткового мінімуму для однієї людини. Істотною підмогою для мільйонів сімей стала (крім присадибних ділянок) тіньова економіка.
Всі країни СНД широко використовували зовнішні джерела фінансування - іноземні інвестиції. Їх частка у загальному обсязі інвестицій в реальний сектор в 1997 р вельми істотна: в Азербайджані - 71%, Киргизії - 63, Казахстані - 57, Туркменії - 42%. Основна частина зовнішніх коштів йде у видобувні галузі - кольорову металургію і золотовидобування, а також у видобуток нафти і газу, в будівництво трубопроводів. Відповідний показник для Росії і Білорусії - 4%, а для України - всього 1%. На початок 1998 р загальна сума зовнішньої заборгованості держав СНД без Росії (отримані кредити плюс відсотки) перевищувала 30 млрд дол.

У період 1997-1998 рр. різко негативно вплинула на економіку та фінанси багатьох країн СНД криза в Росії. Наша країна, відчуваючи серйозні фінансові труднощі, не змогла підтримати своїх партнерів по Співдружності. Фінансову підтримку їм мають намір надати МВФ і Світовий банк. Для цього вони вирішили сформувати додатковий фонд у розмірі 200 млн дол. Кошти фонду призначені на поповнення валютних резервів шести країн СНД - Вірменії, Азербайджану, Грузії, Киргизії, Молдавії і Таджикистану. Обґрунтовуючи необхідність формування фонду, експерти Світового банку і МВФ відзначили, що "криза в Росії загрожує економічній стабілізації в цих країнах і підвищує значення фінансової допомоги, необхідної для продовження структурних реформ".
У списку отримання фінансової допомоги немає України та Білорусії. На думку МВФ, Україна сама може подолати фінансову кризу. До того ж восени 1998 р вона вже отримала від фонду два транші кредиту за програмою розширеного фінансування на загальну суму 335 млн дол. Як вважають в МВФ і Світовому банку, влада Білорусі до кінця 1998 р не змогли переконати їх у своєму бажанні проводити більш ліберальну економічну реформу, не відмовилися від подвійного стандарту формування курсу білоруського рубля, коли на ранкової та вечірньої сесіях Мінської міжбанківської валютної біржі утворюються два курси, що відрізняються один від одного більш ніж у два рази.
Оцінюючи розміри фінансової допомоги МВФ і Світового банку названим шести країнам СНД, видається сумнівною її ефективність. Ступінь економічної залежності цих країн від Росії така, що навряд чи 200 млн дол. Допоможуть їм подолати фінансову кризу.
На відміну від Росії, інших країн СНД багато міжнародних експертів не оцінюють надто песимістичним положення в Юго- Східній Азії, де в 1997 р зародилася фінансова криза, не рахуючи Індонезії та деяких інших держав. За оцінкою аналітиків французького банку "Паріба", країни Південно-Східної Азії стали жертвою власного економічного успіху, причому тимчасові фінансові збої там були і в минулому: у Індонезії і Філіппін - в 1983 р, Таїланду - в 1984 р, Малайзії та Сінгапуру - в 1985 р У 1980 р ВВП Південної Кореї скоротився на 3%. Тоді ці країни успішно подолали труднощі.
Зараз вихід з кризи здійснюється тут за рахунок девальвації місцевих валют. Пріоритет віддано інтересам національного промислового капіталу, чиї конкурентні позиції на зовнішніх ринках в результаті девальвації покращилися. Східноазійські, так звані нові індустріальні країни (НІС), ще якийсь час будуть використовувати свої переваги відносно більш низьких трудових витрат і більш пільгового податкового режиму. Державні витрати на соціальне забезпечення (включаючи медицину і освіту) щодо ВВП у них поки помітно нижче, ніж у передових державах світу.
Традиційно висока частка внутрішнього накопичення. У більшості східно-азіатських країн, що потрапили під прес фінансової кризи, ситуація із зовнішнім боргом вважається нормальною. Так, на обслуговування зовнішнього боргу цих країн витрачається 10-15% експортної виручки (крім Індонезії - 28%) у порівнянні з 50- 60% у таких латиноамериканських країн, як Аргентина, Бразилія, Чилі, Мексика.
Сприятливі перспективи переглядає Світовий банк на початку XXI ст. для багатьох країн, насамперед промислово розвинених. Це видно з його річного звіту "Про стан світової економіки і прогнозах її розвитку" на найближчі 8 років, опублікованого 2 грудня 1998 Однак для країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою, в числі яких Банк називає Індонезію, Бразилію і, на жаль, Росію , прогнозується подальше падіння ВВП. За оцінкою експертів Банку, становище в цих країнах, можливо, почне поліпшуватися з 2000 р, і тоді темпи зростання ВВП на душу населення повернуться на докризовий рівень. Відбутися це може, як вважає Банк, лише в тому випадку, якщо будуть прийняті оперативні заходи, що не дозволяють кризі розростатися.
За оцінками експертів Всесвітньої організації торгівлі (СОТ), вплив фінансової кризи в Південно-Східній Азії на світову економіку в цілому досі було незначним. За попередніми оцінками, обсяги світового експорту товарів в 1997 р виросли на 9,5%, у той час як в грудні 1996 р вони прогнозувалися на рівні 7%. Якщо не враховувати 1994 р коли обсяги експорту зросли на 10%, результат 1997 можна вважати рекордним за більш ніж 20-річний період. У СОТ вважають, що, якщо найближчим часом темпи росту торгівлі товарами знизяться навіть на чет- верть, вони все одно перевищать середній показник, зареєстрований в першій половині 90-х років.
Експерти СОТ також вважають, що зону кризи можна обмежити п'ятьма найбільш постраждалими країнами - Південною Кореєю, Таїландом, Індонезією, Малайзією і Філіппінами. Його вплив на світову економічну діяльність буде несуттєвим і може призвести до уповільнення темпів зростання світової торгівлі всього на 2-3 пункту. За розрахунками фахівців СОТ, на частку п'яти найбільш зачеплених кризою країн припадає всього 3,6% світового ВВП, близько 7% світової торгівлі, 6% іноземних прямих інвестицій і менш 4% міжнародних банківських кредитів. Обсяги торгівлі країн поза Азіатського регіону з п'ятьма зазначеними державами не перевищують 10% обсягів зовнішньої торгівлі. Тому навіть значне зростання експорту цих держав не стане проблемой1.
При цьому, як зазначалося вище, США і країни Західної Європи від азіатської кризи більше виграли, ніж програли. Так вважає, наприклад, Д. Сорос - відомий у світі фінансист. За його твердженням, США і Європа До 1997 р впритул підходили до необхідності піднімати процентні ставки, але потім туди хлинув потік дешевого імпорту, що дозволило стримувати інфляцію і без підняття ставок2.
На думку багатьох експертів, результатом припливу дешевих грошей в США і Західну Європу стануть: високі темпи їхнього економічного зростання; низькі процентні ставки; великі інвестиції в капітальні фонди; зростання продуктивності праці. Все це - важливий виграш на старті досягнення довгострокових конкурентних переваг на рубежі XXI ст. Показники економічного зростання в США зблизяться з показниками в країнах Європи не тільки номінально, а й якісно, ??оскільки будуть забезпечуватися за рахунок новітніх технологій.
Відомі втрати від скорочення попиту на азіатських ринках США і країни Європи зможуть компенсувати розширенням внутрішнього попиту, поліпшенням вітчизняної структури виробництва, в якому зменшується роль таких галузей промисловості, як сталеливарна. Ці виробництва залишаються в Азії, якій доведеться продавати продукцію США і Європі за низькими цінами. До того ж США мають можливість ефективно контролювати по-
^ Фінансові новини. 1998. 7 квітня. Известия. 1998. 5 березня.
тортури компенсувати зростання експорту з Азії різними обмеженнями під приводом звинувачення її у демпінгу або внісши дестабілізовані країни в списки ненадійних. Під прикриттям фінансової кризи стабілізаційні програми МВФ забезпечать країнам-донорам доступ до різко подешевшали реальних активів в країнах-боржниках, включаючи технологічно чутливі сфери.
За той час, поки азіатські країни будуть відновлювати свій фінансовий потенціал, технологічна перебудова в США і Європі піде далеко вперед. У найближчі роки держави Південно-Східної Азії, що потрапили в боргову залежність, не зможуть в повній мірі відновити свою привабливість для капіталів, "втекли" під час фінансової кризи. Заощадивши власні капітали, отримавши свіжі дешеві інвестиції та власність, створену на азіатські гроші, США і Європа отримають можливість успішніше розвивати власні НДДКР, розширювати вкладення в основний капітал, купуючи для себе те, що, за логікою, мало б скласти технологічний базис самостійності Азії . Посилені технологічні позиції і ще більш зміцніле фінансова могутність США забезпечать важливу підтримку їх лідерства в глобальній політиці.
На цьому тлі різким контрастом виглядає Росія. Після 17 серпня 1998 року її фінансовий ринок по суті звалився, зупинилася банківська система, різко знецінився рубль, значно зросли ціни, впав життєвий рівень населення. За оцінками авторитетних російських фахівців, девальвація рубля за своїм лиха приблизно еквівалентна введенню більш ніж 200-процентної імпортного мита на всі товари і за розмірами аналогічна загальним експортним субсідіям1.
Вважати все це наслідком впливу фінансової кризи в Південно-Східній Азії не доводиться. Безумовно, Росія має в цьому регіоні серйозні геополітичні та геоекономічні інтереси, однак для їх реалізації у неї поки немає тут активно діючих фінансових структур, які могли б широко здійснювати операції на фондовому і валютному ринках. Тому виникла на російському фінансовому ринку кризова ситуація, як видається, прямо не пов'язана з подіями в Південно-Східній Азії.
На наш погляд, все, що сталося в Росії, - результат глибокої кризи її фінансово-кредитної системи, частиною якого є і криза фінансового ринку. Фундаментальна причина - системна криза економіки і державних фінансів як наслідок, зокрема, помилок і прорахунків у політиці та методах здійснення в країні ринкових реформ, переоцінки можливостей вітчизняного фінансового ринку, який відноситься до категорії розвиваються.
На Заході такі ринки, вважаючи їх недосконалими, називають "мінними полями", які в будь-який момент можуть підірвати ситуацію і на розвинених ринках. Так, після деякого заспокоєння фінансових ринків до кінця 1998 р в середині січня 1999 проблеми знову виникли у зв'язку з девальвацією національної валюти Бразилії, загостренням тут платіжної кризи. Це "затрясло" світові біржі, у тому числі США і Західної Європи, інвестори яких мають в бразильському фінансовому секторі вагомі позиції. Але кризи фінансових ринків в названих країнах цей зовнішній шокувала не викликав, бо їх економіка і державні і корпоративні фінанси стабільні.
Світова практика свідчить про те, що при відкритті національних економік світового ринку роль зовнішнього шоку у провокуванні кризи національних фінансових ринків зростає. Але відноситься це в першу чергу до країн, у яких: "м'які" (слабкі) валюти; високий ступінь доларизації економіки; велика зовнішня заборгованість; значний дефіцит бюджету; відносно невеликий розмір ВВП; недостатньо розвинені фінансові ринки і небанківські інститути. Під такі характеристики підпадають Росія і Бразилія.
Ступінь можливого впливу на Росію фінансової кризи в Південно-Східній Азії вище була вже з'ясована. Якщо ж у зв'язку з січневими (1999 г.) подіями в Бразилії говорити про їхній вплив на економіку та фінанси Росії, то і вони прямо, т. Е. Безпосередньо, позначитися не можуть. Іноземні капітали в чому вже залишили російський фінансовий ринок. Непряме же вплив, думається, можливо внаслідок того, що США, інші розвинені країни, МВФ, в якому вони займають провідні позиції, рятуватимуть насамперед не Росію, а Бразилію, вклавши в її фінансовий і реальний сектори значні капітали. Це означає, що для Росії можуть ускладнитися можливості зовнішнього запозичення. МВФ навряд чи відмовить у допомозі бразильському уряду, тому що інтереси американських компаній і банків в Бразилії на порядок перевершують їх інтереси в Росії.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Вплив азіатської кризи на фінансову ситуацію в інших країнах світу

  1. Зміст
    Введення 4 I. Криза фінансового ринку Росії. 7 Основні елементи російського фінансового ринка7 "Больові точки" фінансового ринку Росії13 Вплив зовнішнього чинника на кризу фінансового ринку Росії. 20 Фінансова криза в Південно-Східній Азії 26 Особливості азіатської кризи 26 Вплив азіатської кризи на фінансову
  2. Азіатський банк розвитку
    регіональний фінансовий інститут довгострокового кредитування проектів розвитку в країнах Азії і Тихого океану, місцеперебування якого знаходиться в Манілі (на Філіппінах), створений в 1966р. Членами Азіатського банку розвитку є 45 країн, 29 з яких - держави Західної Європи та
  3. Азіатські долари
    банківські депозити в доларах США, операції з якими здійснюються поза США в азіатських і тихоокеанських
  4. Азіатський сектор
    частина світу з населенням 145 млн. чоловік: центром сектора вважається Японія, але територіально вона знаходиться на його периферії. У сектор входять швидко розвиваються, що утворюють район восточноазиатских нових індустріальних країн: Гонконг, Сінгапур, Південна Корея і Тайвань. У азіатський сектор розраховують увійти КНР та інші сусідні
  5. Криза за борговими зобов'язаннями в Азії в 90-х роках
    Чому на Так міркували в той час: цього разу все Регіон веде консервативну фіскальну по- повинно бути політики, стабільні курси валют, високі інакше? рівні зростання економіки і заощаджень, прак тическое відсутність криз в історії Азія була «улюбленою дитиною» для іноземного капіталу в середині 90-х років. По регіону: Домашні господарства мали надзвичайно високий рівень заощаджень, на які
  6. 76. СПІВРОБІТНИЦТВО У Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР)
    Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР) привертає до себе велику увагу фахівців як зона найбільш динамічного економічного зростання вже близько двох десятиліть. Випередження інших регіонів світу за темпами зростання, у тому числі в технологічно передових галузях, разом зі стрімким посиленням міжнародної конкурентоспроможності значної групи країн АТР дає підстави розглядати роль
  7. Константинов Ю. А., Іллінський А. І .. Фінансова криза: причини та подолання. - М .: ЗАТ «Финстатинформ», 1999. - 156 с., 1999
  8. Роздатковий матеріал до лекції на тему: «Діагностика фінансової кризи підприємства»
    Діагностика фінансової кризи являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення можливих тенденцій і негативних наслідків кризового розвитку підприємства. Основними етапами діагностики фінансового стану підприємства є: 1) аналіз фінансового стану, прогноз розвитку ринкової ситуації; 2) своєчасне виявлення причин і основних факторів,
  9. Чи очікуються інші «переливання через край» економічних криз?
    «Переливання через край» економічних криз зазвичай відбувається не настільки швидко, як при несподіваних но-сх або «раптових зупинках» на фінансовому ринку. Отже, поступовість у розвитку подій не робить миттєвого впливу на баланси. Однак поступова еволюція економічних криз зовсім не означає, що в підсумку наслідки будуть менш серйозні. Порівняно відкриті,
  10. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
    Як прозорість російського фінансового ринку впливає на його розвиток? Які причини фінансової кризи 1998 р в Росії? Яка роль зовнішніх факторів у формуванні кризової ситуації на ринках, що розвиваються? Що таке «заразний ефект», «ефект будильника», «ефект поширення», «стадна поведінка», вплив «великого сусіда»? Який вплив процентних ставок у розвинених країнах на
  11. Вплив політичних подій в країнах, що розвиваються на фондовий сегмент emerging markets.
    Політична ситуація в окремих країнах, що розвиваються може надати досить сильний вплив на групу ринків emerging markets в цілому. У деяких випадках погіршення політичної обстановки в окремій країні може дестабілізувати ситуацію в секторі emerging markets навіть сильніше, ніж економічні катаклізми. Так, фінансова криза в Кореї, посилений крахом однієї з найбільших японських
  12. Кризові явища на суміжних розвиваються сегментах.
    Спостереження свідчать про те, що криза на одному ринку, що розвивається може зумовити крім штучно створених інституційними інвесторами негативних проявів системна фінансова криза в іншій розви вающих країні. У цьому випадку кризові явища провокуються реальним погіршенням внутрішньоекономічної обстановки. Ситуацію, коли після фінансової кризи в одній країні інвестори
  13. Основи теорії криз
    Вольності з термінологією, ще якось простимі для неспеціалістів, не можуть бути допустимі для професіоналів-крізісніков. Вище вже говорилося, що точне значення слова "криза" - це "перелом". Обивателю простимо вважати, що "країна знаходиться в глибокій затяжній кризі". Але людину, яка претендувати-дме бути фахівцем в області crisis management, вислів подібного роду думки
  14. Криза фінансова
    Глибоке розлад державних фінансів, що виникло в умовах загальної кризи економіки. Відомі окремі фінансові кризи, викликані війнами та іншими надзвичайними економічними і політичними подіями, а також породжувані циклічними економічними кризами
  15. Азіавалюти
    банківський депозит в одній з азіатських країн, деномінований у валюті іншої країни. Американський доларовий депозит в сінгапурському банку є
  16. Вплив великих ринків emerging markets на розвиток більш дрібних ринків.
    Міжнародні дослідження підтвердили наявність так званого ефекту впливу «великого сусіда» на що розвиваються фондові ринки. Він полягає в тому, що невеликі по обороту фінансові ринки виявляються схильні до впливу більш великих сусідніх держав. Після девальвації російського рубля і кризи на російських фінансових ринках у серпні 1998 р, наприклад, країни СНД і Балтії також
  17. К0МП03ІТНИЕ ПАРАМЕТРИ ФІНАНСОВОГО заворушень
    Ми вже підкреслювали, що кризи утворюють групи - як по країнах, так і по різних типах криз. Країна, яка має криза обмінного курсу, може незабаром опинитися в стані банківського чи інфляційної кризи; деколи за цим слідує дефолт. Кризи також пе-Реда по країнах або через «зараження», або за наявності загальних факторів - як ми це обговорювали в попе-щей чолі. Однак